Іван 11

Біблія	Biblia Sagrada
1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.	1 Había caído enfermo un cierto Lázaro, de Betania, la aldea de María y de Marta, su hermana.
2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.	2 María era la que ungió al Señor con perfume y le enjugó los pies con su cabellera; el enfermo era su hermano Lázaro.
3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»	3 Las hermanas le mandaron recado a Jesús diciendo: «Señor, el que tú amas está enfermo».
4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»	4 Jesús, al oírlo, dijo: «Esta enfermedad no es para la muerte, sino que servirá para la gloria de Dios, para que el Hijo de Dios sea glorificado por ella».
5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.	5 Jesús amaba a Marta, a su hermana y a Lázaro.
6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.	6 Cuando se enteró de que estaba enfermo se quedó todavía dos días donde estaba.
7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»	7 Solo entonces dijo a sus discípulos: «Vamos otra vez a Judea».
8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»	8 Los discípulos le replicaron: «Maestro, hace poco intentaban apedrearte los judíos, ¿y vas a volver de nuevo allí?».
9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.	9 Jesús contestó: «¿No tiene el día doce horas? Si uno camina de día no tropieza, porque ve la luz de este mundo;
10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»	10 pero si camina de noche tropieza, porque la luz no está en él».
11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»	11 Dicho esto, añadió: «Lázaro, nuestro amigo, está dormido: voy a despertarlo».
12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»	12 Entonces le dijeron sus discípulos: «Señor, si duerme, se salvará».
13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.	13 Jesús se refería a su muerte; en cambio, ellos creyeron que hablaba del sueño natural.
14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,	14 Entonces Jesús les replicó claramente: «Lázaro ha muerto,
15 і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»	15 y me alegro por vosotros de que no hayamos estado allí, para que creáis. Y ahora vamos a su encuentro».
16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»	16 Entonces Tomás, apodado el Mellizo, dijo a los demás discípulos: «Vamos también nosotros y muramos con él».
17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.	17 Cuando Jesús llegó, Lázaro llevaba ya cuatro días enterrado.
18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять,	18 Betania distaba poco de Jerusalén: unos quince estadios;
19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.	19 y muchos judíos habían ido a ver a Marta y a María para darles el pésame por su hermano.
20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.	20 Cuando Marta se enteró de que llegaba Jesús, salió a su encuentro, mientras María se quedó en casa.
21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!	21 Y dijo Marta a Jesús: «Señor, si hubieras estado aquí no habría muerto mi hermano.
22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»	22 Pero aún ahora sé que todo lo que pidas a Dios, Dios te lo concederá».
23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»	23 Jesús le dijo: «Tu hermano resucitará».
24 «Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»	24 Marta respondió: «Sé que resucitará en la resurrección en el último día».
25 А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!	25 Jesús le dijo: «Yo soy la resurrección y la vida: el que cree en mí, aunque haya muerto, vivirá;
26 Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»	26 y el que está vivo y cree en mí, no morirá para siempre. ¿Crees esto?».
27 «Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»	27 Ella le contestó: «Sí, Señor: yo creo que tú eres el Cristo, el Hijo de Dios, el que tenía que venir al mundo».
28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»	28 Y dicho esto, fue a llamar a su hermana María, diciéndole en voz baja: «El Maestro está ahí y te llama».
29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.	29 Apenas lo oyó, se levantó y salió adonde estaba él:
30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.	30 porque Jesús no había entrado todavía en la aldea, sino que estaba aún donde Marta lo había encontrado.
31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.	31 Los judíos que estaban con ella en casa consolándola, al ver que María se levantaba y salía deprisa, la siguieron, pensando que iba al sepulcro a llorar allí.
32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»	32 Cuando llegó María adonde estaba Jesús, al verlo se echó a sus pies diciéndole: «Señor, si hubieras estado aquí no habría muerto mi hermano».
33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,	33 Jesús, viéndola llorar a ella y viendo llorar a los judíos que la acompañaban, se conmovió en su espíritu, se estremeció
34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»	34 y preguntó: «¿Dónde lo habéis enterrado?». Le contestaron: «Señor, ven a verlo».
35 Заплакав Ісус.	35 Jesús se echó a llorar.
36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»	36 Los judíos comentaban: «¡Cómo lo quería!».
37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»	37 Pero algunos dijeron: «Y uno que le ha abierto los ojos a un ciego, ¿no podía haber impedido que este muriera?».
38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.	38 Jesús, conmovido de nuevo en su interior, llegó a la tumba. Era una cavidad cubierta con una losa.
39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»	39 Dijo Jesús: «Quitad la losa». Marta, la hermana del muerto, le dijo: «Señor, ya huele mal porque lleva cuatro días».
40 «А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»	40 Jesús le replicó: «¿No te he dicho que si crees verás la gloria de Dios?».
41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!	41 Entonces quitaron la losa. Jesús, levantando los ojos a lo alto, dijo: «Padre, te doy gracias porque me has escuchado;
42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»	42 yo sé que tú me escuchas siempre; pero lo digo por la gente que me rodea, para que crean que tú me has enviado».
43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»	43 Y dicho esto, gritó con voz potente: «Lázaro, sal afuera».
44 І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.»	44 El muerto salió, los pies y las manos atados con vendas, y la cara envuelta en un sudario. Jesús les dijo: «Desatadlo y dejadlo andar».
45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.	45 Y muchos judíos que habían venido a casa de María, al ver lo que había hecho Jesús, creyeron en él.
46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.	46 Pero algunos acudieron a los fariseos y les contaron lo que había hecho Jesús.
47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!	47 Los sumos sacerdotes y los fariseos convocaron el Sanedrín y dijeron: «¿Qué hacemos? Este hombre hace muchos signos.
48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»	48 Si lo dejamos seguir, todos creerán en él, y vendrán los romanos y nos destruirán el lugar santo y la nación».
49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,	49 Uno de ellos, Caifás, que era sumo sacerdote aquel año, les dijo: «Vosotros no entendéis ni palabra;
50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»	50 no comprendéis que os conviene que uno muera por el pueblo, y que no perezca la nación entera».
51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;	51 Esto no lo dijo por propio impulso, sino que, por ser sumo sacerdote aquel año, habló proféticamente, anunciando que Jesús iba a morir por la nación;
52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.	52 y no solo por la nación, sino también para reunir a los hijos de Dios dispersos.
53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.	53 Y aquel día decidieron darle muerte.
54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.	54 Por eso Jesús ya no andaba públicamente entre los judíos, sino que se retiró a la región vecina al desierto, a una ciudad llamada Efraín, y pasaba allí el tiempo con los discípulos.
55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.	55 Se acercaba la Pascua de los judíos, y muchos de aquella región subían a Jerusalén, antes de la Pascua, para purificarse.
56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»	56 Buscaban a Jesús y, estando en el templo, se preguntaban: «¿Qué os parece? ¿Vendrá a la fiesta?».
57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.	57 Los sumos sacerdotes y fariseos habían mandado que el que se enterase de dónde estaba les avisara para prenderlo.