Іван 11

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.	1 Now there was a certain man sick, named Lazarus, of Bethania, of the town of Mary and Martha her sister.
2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.	2 (And Mary was she that anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair: whose brother Lazarus was sick.)
3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»	3 His sisters therefore sent to him, saying: Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»	4 And Jesus hearing it, said to them: This sickness is not unto death, but for the glory of God: that the Son of God may be glorified by it.
5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.	5 Now Jesus loved Martha, and her sister Mary, and Lazarus.
6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.	6 When he had heard therefore that he was sick, he still remained in the same place two days.
7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»	7 Then after that, he said to his disciples: Let us go into Judea again.
8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»	8 The disciples say to him: Rabbi, the Jews but now sought to stone thee: and goest thou thither again?
9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.	9 Jesus answered: Are there not twelve hours of the day? If a man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world:
10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»	10 But if he walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.
11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»	11 These things he said; and after that he said to them: Lazarus our friend sleepeth; but I go that I may awake him out of sleep.
12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»	12 His disciples therefore said: Lord, if he sleep, he shall do well.
13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.	13 But Jesus spoke of his death; and they thought that he spoke of the repose of sleep.
14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,	14 Then therefore Jesus said to them plainly: Lazarus is dead.
15 і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»	15 And I am glad, for your sakes, that I was not there, that you may believe: but let us go to him.
16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»	16 Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples: Let us also go, that we may die with him.
17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.	17 Jesus therefore came, and found that he had been four days already in the grave.
18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять,	18 (Now Bethania was near Jerusalem, about fifteen furlongs off.)
19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.	19 And many of the Jews were come to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.	20 Martha therefore, as soon as she heard that Jesus had come, went to meet him: but Mary sat at home.
21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!	21 Martha therefore said to Jesus: Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»	22 But now also I know that whatsoever thou wilt ask of God, God will give it thee.
23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»	23 Jesus saith to her: Thy brother shall rise again.
24 «Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»	24 Martha saith to him: I know that he shall rise again, in the resurrection at the last day.
25 А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!	25 Jesus said to her: I am the resurrection and the life: he that believeth in me, although he be dead, shall live:
26 Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»	26 And every one that liveth, and believeth in me, shall not die for ever. Believest thou this?
27 «Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»	27 She saith to him: Yea, Lord, I have believed that thou art Christ the Son of the living God, who art come into this world.
28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»	28 And when she had said these things, she went, and called her sister Mary secretly, saying: The master is come, and calleth for thee.
29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.	29 She, as soon as she heard this, riseth quickly, and cometh to him.
30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.	30 For Jesus was not yet come into the town: but he was still in that place where Martha had met him.
31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.	31 The Jews therefore, who were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary that she rose up speedily and went out, followed her, saying: She goeth to the grave to weep there.
32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»	32 When Mary therefore was come where Jesus was, seeing him, she fell down at his feet, and saith to him: Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,	33 Jesus, therefore, when he saw her weeping, and the Jews that were come with her, weeping, groaned in the spirit, and troubled himself,
34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»	34 And said: Where have you laid him? They say to him: Lord, come and see.
35 Заплакав Ісус.	35 And Jesus wept.
36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»	36 The Jews therefore said: Behold how he loved him.
37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»	37 But some of them said: Could not he that opened the eyes of the man born blind, have caused that this man should not die?
38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.	38 Jesus therefore again groaning in himself, cometh to the sepulchre. Now it was a cave; and a stone was laid over it.
39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»	39 Jesus saith: Take away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith to him: Lord, by this time he stinketh, for he is now of four days.
40 «А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»	40 Jesus saith to her: Did not I say to thee, that if thou believe, thou shalt see the glory of God?
41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!	41 They took therefore the stone away. And Jesus lifting up his eyes said: Father, I give thee thanks that thou hast heard me.
42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»	42 And I knew that thou hearest me always; but because of the people who stand about have I said it, that they may believe that thou hast sent me.
43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»	43 When he had said these things, he cried with a loud voice: Lazarus, come forth.
44 І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.»	44 And presently he that had been dead came forth, bound feet and hands with winding bands; and his face was bound about with a napkin. Jesus said to them: Loose him, and let him go.
45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.	45 Many therefore of the Jews, who were come to Mary and Martha, and had seen the things that Jesus did, believed in him.
46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.	46 But some of them went to the Pharisees, and told them the things that Jesus had done.
47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!	47 The chief priests therefore, and the Pharisees, gathered a council, and said: What do we, for this man doth many miracles?
48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»	48 If we let him alone so, all will believe in him; and the Romans will come, and take away our place and nation.
49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,	49 But one of them, named Caiphas, being the high priest that year, said to them: You know nothing.
50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»	50 Neither do you consider that it is expedient for you that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.
51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;	51 And this he spoke not of himself: but being the high priest of that year, he prophesied that Jesus should die for the nation.
52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.	52 And not only for the nation, but to gather together in one the children of God, that were dispersed.
53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.	53 From that day therefore they devised to put him to death.
54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.	54 Wherefore Jesus walked no more openly among the Jews; but he went into a country near the desert, unto a city that is called Ephrem, and there he abode with his disciples.
55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.	55 And the pasch of the Jews was at hand; and many from the country went up to Jerusalem, before the pasch to purify themselves.
56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»	56 They sought therefore for Jesus; and they discoursed one with another, standing in the temple: What think you that he is not come to the festival day? And the chief priests and Pharisees had given a commandment, that if any man knew where he was, he should tell, that they might apprehend him.
57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.