Марко 5

Біблія	BIBBIA RICCIOTTI
1 Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.	1 - Così giunsero all'altra riva del mare, nel paese de' Geraseni.
2 І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.	2 Era appena smontato dalla barca, che gli andò incontro, di tra le tombe, un uomo posseduto da uno spirito immondo,
3 Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати;	3 il quale aveva la sua dimora nei sepolcri e nessuno poteva tenerlo legato, neppure con catena;
4 — раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.	4 in verità era stato spesse volte legato con ceppi e catene, ma egli aveva spezzate le catene e rotti i ceppi e nessuno poteva domarlo.
5 Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.	5 Stava sempre di notte e di giorno tra i sepolcri e su per i monti urlando e picchiandosi con i sassi.
6 Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому	6 Visto Gesù di lontano, corse, gli si prostrò innanzi
7 і закричав великим голосом: Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!	7 e dato un gran grido, disse: «Che vi è fra me e te, Gesù, Figlio del Dio Altissimo? Io ti scongiuro, in nome di Dio, di non tormentarmi».
8 Бо він сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!	8 Gesù infatti gli diceva: «Spirito immondo, esci da quest'uomo».
9 Ще й спитав його: Як тебе звати? Той же відрік: Легіон — мені ім’я, багато бо нас!	9 E lo interrogava: «Qual è il tuo nome?». Egli rispose: «Io ho nome Legione, perchè siamo molti».
10 І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.	10 E lo pregava con insistenza di non mandarlo via dal paese.
11 А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі.	11 Ora quivi stava pascolando pel monte un gran branco di porci;
12 Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.	12 e gli spiriti lo pregavan dicendo: «Mandaci nei porci, affinchè entriamo in essi».
13 І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.	13 Gesù lo permise loro; e gli spiriti immondi, usciti, entrarono nei porci e il branco, che era di circa duemila, si gettò giù a precipizio nel mare dove annegarono.
14 А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.	14 I guardiani fuggirono e portarono la notizia in città e per la campagna. La gente andò a vedere ciò che era accaduto;
15 Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.	15 e arrivati a Gesù, videro l'indemoniato seduto, vestito e sano di mente e n'ebbero paura.
16 І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.	16 Ma quelli che avevano veduto, raccontarono quant'era successo all'indemoniato e il fatto dei porci.
17 Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.	17 Essi allora si misero a pregare Gesù che s'allontanasse dal paese.
18 І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.	18 Mentr'egli saliva sulla barca, l'uomo ch'era stato indemoniato, gli domandò il permesso di seguirlo.
19 Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.	19 Ma Gesù non glielo diede e disse: «Va' a casa tua, dai tuoi, e conta loro le grandi cose che il Signore ha fatto per te e com'egli ti abbia usato misericordia».
20 Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.	20 E se ne andò e cominciò a far sapere nella Decapoli quanto Gesù aveva fatto per sè; e tutti se ne meravigliavano.
21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.	21 Quando Gesù fu passato di nuovo in barca all'altra riva una gran folla gli si radunò d'attorno.
22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг	22 E venne uno dei capi della sinagoga, chiamato Giairo, il quale, vedutolo, gli si gettò ai piedi
23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.	23 pregandolo con viva insistenza: «La mia bambina è in fin di vita; vieni a imporle le mani, affinchè sia salva e viva».
24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.	24 Gesù andò con lui, mentre la gran folla, che lo seguiva, lo pigiava.
25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу	25 V'era una donna che soffriva da dodici anni perdite di sangue;
26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —	26 e aveva patito molto da parte di parecchi medici, spendendo tutto il suo senza alcun pro, anzi piuttosto peggiorando.
27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.	27 Avendo udito parlare di Gesù, si fece avanti in mezzo alla folla e toccò per dì dietro la veste di lui,
28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі — видужаю.	28 perchè pensava: «Se riesco a toccare anche solo la sua veste, io sarò guarita».
29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.	29 Nello stesso istante il flusso del sangue si stagnò ed ella si sentì nel corpo guarita da quella sua infermità.
30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?	30 Gesù, accortosi subito che una virtù era uscita da lui, rivoltosi alla folla domandò: «Chi ha toccato le mie vesti?».
31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?	31 E poichè i discepoli gli dicevan: «Tu vedi la folla che ti opprime e domandi: - Chi mi ha toccato? -»,
32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.	32 egli si guardava attorno per vedere chi aveva fatto ciò.
33 Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.	33 La donna, tremante di paura, ben sapendo quanto le era accaduto, venne a gettarsi ai piedi di lui e gli disse tutta la verità.
34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.	34 Gesù le disse: «Figliuola, la tua fede ti ha salvata; va' in pace e sii guarita dal tuo male».
35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?	35 Stava ancora parlando, quando arrivò gente dalla casa del capo della sinagoga a dire: «Tua figlia è morta; perchè incomodare più oltre il maestro?».
36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй.	36 Ma Gesù, sentito ciò, disse al capo della sinagoga: «Non temere solo abbi fede!».
37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.	37 E non permise che nessuno l'accompagnasse, tranne Pietro, Giacomo e Giovanni, fratello di Giacomo.
38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.	38 Giunti a casa del capo della sinagoga, vi trovò un gran fracasso e gente che piangeva e urlava forte.
39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!	39 Entrato, disse loro: «Perchè tanto strepito e pianto? La fanciulla non è morta, ma dorme».
40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.	40 Essi si beffavan di lui. Ma egli, mandatili fuori tutti, prese con sè il padre e la madre della fanciulla e quelli ch'erano con lui ed entrò nel luogo dove giaceva la fanciulla.
41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум — що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань!	41 E presala per mano le disse: «Talitha qumi!» che vuol dire: «Giovinetta, (te lo dico io) lèvati!».
42 І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.	42 E subito la giovinetta si alzò e camminava, perchè aveva dodici anni. E furono presi da gran timore.
43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти.	43 Gesù comandò loro severamente di non dir nulla a nessuno; poi ordinò che si desse da mangiare alla fanciulla.