Числа 9

Біблія	Biblia Sagrada
1 Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:	1 El año segundo de la salida de Egipto, el mes primero, dijo el Señor a Moisés, en el desierto del Sinaí:
2 «Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.	2 «Los hijos de Israel han de celebrar la Pascua a su tiempo.
3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.»	3 La celebraréis el día catorce de este mes, entre dos luces, a su tiempo, y según todos sus ritos y ceremonias».
4 І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.	4 Moisés mandó a los hijos de Israel celebrar la Pascua.
5 І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.	5 Ellos la celebraron en el desierto del Sinaí el día catorce del mes primero, entre dos luces. Los hijos de Israel lo hicieron según había mandado el Señor a Moisés.
6 Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона	6 Pero sucedió que algunos hombres estaban contaminados por contacto de cadáver humano y no podían celebrar la Pascua aquel día. Se presentaron el mismo día a Moisés y a Aarón
7 і мовили до них: «Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?»	7 y les dijeron: «Estamos contaminados por contacto de cadáver humano. ¿Por qué se nos prohíbe presentar la ofrenda al Señor en su fecha con los demás hijos de Israel?».
8 І каже до них Мойсей: «Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.»	8 Moisés les respondió: «Esperad, que voy a consultar a ver lo que dispone el Señor acerca de vosotros».
9 І Господь промовив до Мойсея.	9 El Señor habló a Moisés:
10 «Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.	10 «Di a los hijos de Israel: “Si uno de vosotros o de vuestros descendientes está contaminado por un cadáver, o está de viaje en tierra lejana, también celebrará la Pascua en honor del Señor.
11 Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,	11 Pero la celebrarán el segundo mes, el día catorce, entre dos luces. La comerán con panes ácimos y hierbas amargas.
12 так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.	12 No dejarán nada para la mañana siguiente, ni le quebrantarán un solo hueso. La celebrarán según todo el ritual de la Pascua.
13 Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.	13 Pero el que, estando puro y no habiendo estado de viaje, deje de celebrar la Pascua, será excluido de su pueblo. Ese hombre cargará con su pecado, por no haber presentado la ofrenda al Señor a su tiempo.
14 Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.»	14 Y si un emigrante reside entre vosotros, celebrará la Pascua en honor del Señor; y la celebrará con los ritos y ceremonias de la Pascua. El mismo ritual vale para el nativo del país y para el emigrante”».
15 Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум’я над храминою, і так було аж до ранку.	15 El día en que se erigió la Morada, la Nube cubrió la Morada, la Tienda del Testimonio. Desde el atardecer hasta el amanecer se quedaba sobre la Morada con aspecto de fuego.
16 Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум’я.	16 Así sucedía siempre: la Nube la cubría y por la noche tenía aspecto de fuego.
17 І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.	17 Cuando se levantaba la Nube de encima de la Tienda, los hijos de Israel se ponían en marcha, y donde se paraba la Nube, allí acampaban.
18 За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.	18 A la orden del Señor partían los hijos de Israel y a la orden del Señor acampaban. Quedaban acampados todos los días que la Nube estaba parada sobre la Morada.
19 І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.	19 Si se detenía la Nube muchos días sobre la Morada, los hijos de Israel, respetando la disposición del Señor, no se ponían en marcha.
20 Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.	20 Pero si la Nube estaba sobre la Morada pocos días, a la orden del Señor acampaban y a la orden del Señor se ponían en marcha.
21 А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.	21 Si la Nube estaba sobre la Morada solo de la noche a la mañana, y por la mañana se alzaba, se ponían en marcha. Si se quedaba un día y una noche y luego se elevaba, se ponían en marcha.
22 Або два дні, або місяць, або й довше — як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.	22 Si, en cambio, se detenía sobre la Morada dos días, o un mes, o más, reposando sobre ella, los hijos de Israel se quedaban en el campamento y no se ponían en marcha; pero en cuanto se elevaba, se ponían en marcha.
23 За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.	23 A la orden del Señor acampaban y a la orden del Señor se ponían en marcha. Respetaban la disposición del Señor transmitida por Moisés.