Числа 9

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:	1 In the first month of the year following their departure from the land of Egypt, the Lord said to Moses in the desert of Sinai,
2 «Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.	2 "Tell the Israelites to celebrate the Passover at the prescribed time.
3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.»	3 The evening twilight of the fourteenth day of this month is the prescribed time when you shall celebrate it, observing all its rules and regulations."
4 І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.	4 Moses, therefore, told the Israelites to celebrate the Passover.
5 І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.	5 And they did so, celebrating the Passover in the desert of Sinai during the evening twilight of the fourteenth day of the first month, just as the LORD had commanded Moses.
6 Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона	6 There were some, however, who were unclean because of a human corpse and so could not keep the Passover that day. These men came up to Moses and Aaron that same day
7 і мовили до них: «Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?»	7 and said, "Although we are unclean because of a corpse, why should we be deprived of presenting the LORD'S offering at its proper time along with the other Israelites?"
8 І каже до них Мойсей: «Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.»	8 Moses answered them, "Wait until I learn what the LORD will command in your regard."
9 І Господь промовив до Мойсея.	9 The LORD then said to Moses:
10 «Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.	10 "Speak to the Israelites and say: If any one of you or of your descendants is unclean because of a corpse, or if he is absent on a journey, he may still keep the LORD'S Passover.
11 Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,	11 But he shall keep it in the second month, during the evening twilight of the fourteenth day of that month, eating it with unleavened bread and bitter herbs,
12 так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.	12 and not leaving any of it over till morning, nor breaking any of its bones, but observing all the rules of the Passover.
13 Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.	13 However, anyone who is clean and not away on a journey, who yet fails to keep the Passover, shall be cut off from his people, because he did not present the LORD'S offering at the prescribed time. That man shall bear the consequences of his sin.
14 Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.»	14 "If an alien who lives among you wishes to keep the LORD'S Passover, he too shall observe the rules and regulations for the Passover. You shall have the same law for the resident alien as for the native of the land."
15 Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум’я над храминою, і так було аж до ранку.	15 On the day when the Dwelling was erected, the cloud covered the Dwelling, the tent of the commandments; but from evening until morning it took on the appearance of fire over the Dwelling.
16 Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум’я.	16 It was always so: during the day the Dwelling was covered by the cloud, which at night had the appearance of fire.
17 І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.	17 Whenever the cloud rose from the tent, the Israelites would break camp; wherever the cloud came to rest, they would pitch camp.
18 За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.	18 At the bidding of the LORD the Israelites moved on, and at his bidding they encamped. As long as the cloud stayed over the Dwelling, they remained in camp.
19 І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.	19 Even when the cloud tarried many days over the Dwelling, the Israelites obeyed the LORD and would not move on;
20 Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.	20 yet sometimes the cloud was over the Dwelling only for a few days. It was at the bidding of the LORD that they stayed in camp, and it was at his bidding that they departed.
21 А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.	21 Sometimes the cloud remained there only from evening until morning; and when it rose in the morning, they would depart. Or if the cloud lifted during the day, or even at night, they would then set out.
22 Або два дні, або місяць, або й довше — як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.	22 Whether the cloud tarried over the Dwelling for two days or for a month or longer, the Israelites remained in camp and did not depart; but when it lifted, they moved on.
23 За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.	23 Thus, it was always at the bidding of the LORD that they encamped, and at his bidding that they set out; ever heeding the charge of the LORD, as he had bidden them through Moses.