Ісая 6

Біблія	Peshitta
1 Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм.	1 ܒܫܢܬܐ ܕܡܝܬ ܥܘܙܝܐ ܡܠܟܐ ܚܙܝ̇ܬ ܠܡܪܝܐ ܝܬ̇ܒ ܥܠ ܟܘܪܣܝܐ ܪܡܐ ܘܫܩܠܐ ܕܫ̈ܦܘܠܘܗܝ ܡܠܐ ܗܝܟܠܗ
2 Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома — літав.	2 ܘܣܪ̈ܦܝܢ ܩܝ̇ܡܝܢ ܠܥܠ ܡܢܗ ܫܬܐ ܫܬܐ ܓܦܝ̈ܢ ܠܚܕ ܡܢܗܘܢ ܒܬܪ̈ܝܢ ܡܟܣܝܢ ܦܪܨܘܦܗ ܘܒܬܪ̈ܝܢ ܡܟܣܝܢ ܪ̈ܓܠܘܗܝ ܘܒܬܪ̈ܝܢ ܦ̇ܪܚܝܢ
3 І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!»	3 ܘܩ̇ܪܝܢ ܗܢܐ ܠܗܢܐ ܘܐܡ̇ܪܝܢ ܩܕܝܫ ܩܕܝܫ ܩܕܝܫ ܡܪܝܐ ܚܝܠܬܢܐ ܕܡܠܝܐ ܟܠܗ̇ ܐܪܥܐ ܬܫܒܚ̈ܬܗ
4 Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму.	4 ܘܙܥ ܐ̈ܣܟܦܬܐ ܕܬܪ̈ܥܐ ܡܢ ܩܠܐ ܕܩ̇ܪܐ ܘܒܝܬܐ ܐܬܡܠܝ ܬܢܢܐ
5 І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил.»	5 ܘܐܡ̇ܪܬ ܘܝ ܠܝ ܕܬܘܝܪ ܐܢܐ ܡܛܠ ܕܓܒܪܐ ܐܢܐ ܛܡܐ ܣ̈ܦܘܬܐ ܘܒܝܢܬ ܥܡܐ ܕܛܡ̈ܐܢ ܣ̈ܦܘܬܗ ܥܡ̇ܪ ܐܢܐ ܘܠܡܠܟܐ ܡܪܝܐ ܚܝܠܬܢܐ ܚ̈ܙܝ ܥܝ̈ܢܝ
6 І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника.	6 ܘܦܪܚ ܠܘܬܝ ܚܕ ܡܢ ܣܪ̈ܦܝܢ ܘܒܐܝܕܗ ܓܡܘܪܬܐ ܫܩܠ ܡܢ ܡܕܒܚܐ ܒܟܠܒܬܐ
7 Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій.»	7 ܘܩܪܒ ܠܦܘܡܝ ܘܐܡܪ ܠܝ ܗܐ ܩܪܒܬ ܗܕܐ ܠܣ̈ܦܘܬܟ ܕܢܥܒܪ ܥܘܠܟ ܘܚ̈ܛܗܝܟ ܢܫܬܒܩܘܢ
8 Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!»	8 ܘܫܡ̇ܥܬ ܩܠܗ ܕܡܪܝܐ ܕܐܡ̇ܪ ܠܡ̇ܢ ܐܫܕܪ ܘܡ̇ܢ ܢܐܙܠ ܘܐܡ̇ܪܬ ܗܐ ܐܢܐ ܫܕܪܝܢܝ
9 І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте!	9 ܘܐܡܪ ܠܝ ܙܠ ܐܡܪ ܠܥܡܐ ܗܢܐ ܫܡܥܘ ܡܫܡܥ ܘܠܐ ܬܣܬܟܠܘܢ ܘܚܙܘ ܡܚܙܐ ܘܠܐ ܬܕܥܘܢ
10 Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову.»	10 ܐܬܥܒܝ ܠܗ ܓܝܪ ܠܒܗ ܕܥܡܐ ܗܢܐ ܘܐ̈ܕܢܘܗܝ ܐܘܩܪ ܘܥܝ̈ܢܘܗܝ ܥܡܨ ܕܠܐ ܢܚܙܐ ܒ̈ܥܝܢܘܗܝ ܘܢܫܡܥ ܒܐ̈ܕܢܘܗܝ ܘܢܣܬܟܠ ܒܠܒܗ ܘܢܬܘܒ ܘܢܫܬܒܩ ܠܗ
11 І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє.	11 ܘܐܡ̇ܪܬ ܥܕܡܐ ܠܐܡܬܝ ܡܪܝܐ ܘܐܡܪ ܥܕܡܐ ܕܢܚܪ̈ܒܢ ܩܘܪ̈ܝܐ ܡܢ ܒܠܝ ܕܝܬ̇ܒ ܘܒܬ̈ܐ ܡܢ ܒܠܝ ܐܢܫܐ ܘܐܪܥܐ ܬܚܪܒ ܘܬܨܕܐ
12 Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане.	12 ܘܢܕܚܘܩ ܡܪܝܐ ܠܐܢܫܐ ܘܬܣܓܐ ܫܒܝܩܘܬܐ ܒܓܘܗ̇ ܕܐܪܥܐ
13 І коли б іще десята частина зосталась у ній, то й вона теж буде спустошена, як теребинт і дуб, від яких, якщо їх зрубати, зостається пень. Той його пень — святе насіння.»	13 ܘܕܦܝ̇ܫܝܢ ܒܗ̇ ܚܕ ܡܢ ܥܣܪ̈ܐ ܘܬܬܘܒ ܘܬܗܘܐ ܠܝܩܕܢܐ ܐܝܟ ܒܛܡܬܐ ܘܐܝܟ ܒܠܘܛܐ ܕܢܦܠ ܡܢ ܩܥܪܬܗ ܙܪܥܐ ܗܘ ܩܕܝܫܐ ܢܨܒܬܗ