Сирах 47

Біблія	NOVA VULGATA
1 А після нього почав Натан пророкувати за днів Давида.	1 Post hunc surrexit Nathan propheta in diebus David.
2 Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида — з-між синів Ізраїля.	2 Et quasi adeps separatus a sacrificio salutari, sic David a filiis Israel.
3 Він з левами бавивсь, як з козенятами, а з ведмедями — мов із ягнятами.	3 Cum leonibus lusit quasi cum agnis et in ursis similiter fecit, sicut in agnis ovium.
4 Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й ізламав гординю Голіята?	4 In iuventute sua numquid non occidit gigantem et abstulit opprobrium de gente?
5 Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і той надав сили правиці його — вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого піднести.	5 In agitando manu fundam deiecit exsultationem Goliath.
6 Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець:	6 Nam invocavit Dominum altissimum, et dedit in dextera eius virtutem tollere hominem fortem in bello et exaltare cornu gentis suae.
7 він бо загладив ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши їхню міць аж по сьогодні.	7 Sic de decem milibus glorificaverunt eum et laudaverunt eum in benedictionibus Domini, in offerendo illi coronam gloriae.
8 У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця.	8 Contrivit enim inimicos undique et humiliavit Philisthim contrarios, usque in hodiernum diem contrivit cornu ipsorum.
9 Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім голосом спів милозвучний.	9 In omni opere suo dedit confessionem Sancto et Excelso in verbo gloriae;
10 Святам-празникам блиску надав він, досконало прикрасив чини врочисті: хвалили вони його ім’я святе, а святиня вже від ранку бриніла.	10 de omni corde suo laudavit Dominum et dilexit Deum, qui fecit illum.
11 Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його потугу, дав йому царський союз і слави престол в Ізраїлі.	11 Et stare fecit cantores contra altare et in sono eorum dulces fecit modos.
12 Мудрий син по нім був: завдяки йому жив щасливо.	12 Dedit in celebrationibus decus et ornavit tempora usque ad consummationem anni, dum laudarent nomen sanctum Domini, et ante mane resonaret sanctuarium.
13 Царював Соломон за мирних днів: дав йому Бог довколишній спокій, щоб він спорудив дім його імені й святилище йому приготував навіки.	13 Dominus purgavit peccata ipsius et exaltavit in aeternum cornu eius et dedit illi testamentum regni et sedem gloriae in Israel.
14 Який же мудрий був ти замолоду, мов повноводна річка розуму!	14 Post ipsum surrexit filius sensatus, et propter illum habitavit in securitate.
15 Землю покрила душа твоя: приповідками-загадками сповнив її ти.	15 Salomon imperavit in diebus pacis; cui Deus requiem dedit in circuitu, ut conderet domum in nomine suo et pararet sanctuarium in sempiternum.Quemadmodum eruditus es in iuventute tua
16 Дальніх островів сягнула слава твоя: був єси люблений в мирі твоїм.	16 et impletus es quasi flumensapientia! Terram retexit anima tua,
17 За твої пісні, приповідки, притчі, а й відповіді — країни тебе подивляли.	17 et replesti eam in comparationibus aenigmatum. Ad insulas longe divulgatum est nomen tuum, et dilectus es in pace tua.
18 В ім’я Господа Бога, що зветься Богом Ізраїля, зібрав ти золота, мов цини, срібла згромадив, мов олива.	18 In cantilenis et proverbiis et comparationibus et interpretationibus te miratae sunt terrae.
19 Та прихиляв ти жінкам свої боки, то й став еси рабом власного тіла.	19 In nomine Domini Dei, cui est cognomen Deus Israel,
20 Поклав єси пляму на власну славу, осквернив своє потомство, гнів на власних дітей навів і біль пекучий — на своїх нащадків.	20 collegisti quasi orichalcum aurum et ut plumbum cumulasti argentum.
21 Постала тоді подвійна влада: з Ефраїму вийшло бунтівниче царство.	21 Sed reclinasti femora tua mulieribus, subiugatus es in corpore tuo.
22 Та Господь милосердя не залишить, жадного зо слів своїх не порушить, дітей свого вибранця не занапастить, потомків того, кого любив, не знищить, — тим то й дав він Якову останок, а Давидові корінь, з якого він вийшов.	22 Dedisti maculam in gloria tua et profanasti semen tuum, inducens iracundiam ad liberos tuos et ingemiscere faciens super stultitia tua,
23 І спочив Соломон із своїми батьками, потомка з свого роду лишивши по собі, — найбезумнішого з народу, позбавленого глузду: Ровоама, що звів народ своєю радою.	23 ut fieret imperium bipartitum, et ex Ephraim inciperet imperium infidele.
24 А й Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля у гріх і показав Ефраїмові нечестиву дорогу: гріхи їхні так помножились, що їх з власної землі вигнано.	24 Deus autem non derelinquet misericordiam suam et non corrumpet nec delebit verba sua neque perdet a stirpe nepotes electi sui et semen eius, qui diligit Dominum, non corrumpet.
25 І ласі були вони на всяке зло, поки не впала кара на них.	25 Dedit autem reliquum Iacob et David de ipso stirpem.
	26 Et finem habuit Salomon cum patribus suis
	27 et dereliquit post se de semine suo gentis stultitiam
	28 et imminutum prudentia, Roboam, qui avertit gentem consilio suo.
	29 Et Ieroboam filius Nabat, qui peccare fecit Israel et dedit viam peccandi Ephraim; et plurima redundaverunt peccata ipsorum valde,
	30 ita ut expelleret illos a terra sua.
	31 Et exquisierunt omnes nequitias, usque dum perveniret super illos vindicta.