Приповідок 6

Біблія	LXX
1 Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,	1 υιε εαν εγγυηση σον φιλον παραδωσεις σην χειρα εχθρω
2 коли зв’язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,	2 παγις γαρ ισχυρα ανδρι τα ιδια χειλη και αλισκεται χειλεσιν ιδιου στοματος
3 вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | — іди, смирися, наполягай на твого ближнього;	3 ποιει υιε α εγω σοι εντελλομαι και σωζου ηκεις γαρ εις χειρας κακων δια σον φιλον ιθι μη εκλυομενος παροξυνε δε και τον φιλον σου ον ενεγυησω
4 не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.	4 μη δως υπνον σοις ομμασιν μηδε επινυσταξης σοις βλεφαροις
5 Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.	5 ινα σωζη ωσπερ δορκας εκ βροχων και ωσπερ ορνεον εκ παγιδος
6 Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.	6 ιθι προς τον μυρμηκα ω οκνηρε και ζηλωσον ιδων τας οδους αυτου και γενου εκεινου σοφωτερος
7 Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, —	7 εκεινω γαρ γεωργιου μη υπαρχοντος μηδε τον αναγκαζοντα εχων μηδε υπο δεσποτην ων
8 і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.	8 ετοιμαζεται θερους την τροφην πολλην τε εν τω αμητω ποιειται την παραθεσιν [8α] η πορευθητι προς την μελισσαν και μαθε ως εργατις εστιν την τε εργασιαν ως σεμνην ποιειται [8β] ης τους πονους βασιλεις και ιδιωται προς υγιειαν προσφερονται ποθεινη δε εστιν πασιν και επιδοξος [8χ] καιπερ ουσα τη ρωμη ασθενης την σοφιαν τιμησασα προηχθη
9 Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?	9 εως τινος οκνηρε κατακεισαι ποτε δε εξ υπνου εγερθηση
10 Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,	10 ολιγον μεν υπνοις ολιγον δε καθησαι μικρον δε νυσταζεις ολιγον δε εναγκαλιζη χερσιν στηθη
11 і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.	11 ειτ' εμπαραγινεται σοι ωσπερ κακος οδοιπορος η πενια και η ενδεια ωσπερ αγαθος δρομευς [11α] εαν δε αοκνος ης ηξει ωσπερ πηγη ο αμητος σου η δε ενδεια ωσπερ κακος δρομευς απαυτομολησει
12 Людина розбещена, чоловік безбожний | — ходить з неправдивими устами,	12 ανηρ αφρων και παρανομος πορευεται οδους ουκ αγαθας
13 мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.	13 ο δ' αυτος εννευει οφθαλμω σημαινει δε ποδι διδασκει δε εννευμασιν δακτυλων
14 З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.	14 διεστραμμενη δε καρδια τεκταινεται κακα εν παντι καιρω ο τοιουτος ταραχας συνιστησιν πολει
15 Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.	15 δια τουτο εξαπινης ερχεται η απωλεια αυτου διακοπη και συντριβη ανιατος
16 Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:	16 οτι χαιρει πασιν οις μισει ο κυριος συντριβεται δε δι' ακαθαρσιαν ψυχης
17 горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,	17 οφθαλμος υβριστου γλωσσα αδικος χειρες εκχεουσαι αιμα δικαιου
18 серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,	18 και καρδια τεκταινομενη λογισμους κακους και ποδες επισπευδοντες κακοποιειν
19 фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.	19 εκκαιει ψευδη μαρτυς αδικος και επιπεμπει κρισεις ανα μεσον αδελφων
20 Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.	20 υιε φυλασσε νομους πατρος σου και μη απωση θεσμους μητρος σου
21 Прив’яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.	21 αφαψαι δε αυτους επι ση ψυχη δια παντος και εγκλοιωσαι επι σω τραχηλω
22 Бо заповідь — то світильник, а навчання — світло; | повчальні докори — дорога життя.	22 ηνικα αν περιπατης επαγου αυτην και μετα σου εστω ως δ' αν καθευδης φυλασσετω σε ινα εγειρομενω συλλαλη σοι
23 Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,	23 οτι λυχνος εντολη νομου και φως και οδος ζωης ελεγχος και παιδεια
24 щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.	24 του διαφυλασσειν σε απο γυναικος υπανδρου και απο διαβολης γλωσσης αλλοτριας
25 Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,	25 μη σε νικηση καλλους επιθυμια μηδε αγρευθης σοις οφθαλμοις μηδε συναρπασθης απο των αυτης βλεφαρων
26 бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.	26 τιμη γαρ πορνης οση και ενος αρτου γυνη δε ανδρων τιμιας ψυχας αγρευει
27 Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?	27 αποδησει τις πυρ εν κολπω τα δε ιματια ου κατακαυσει
28 Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?	28 η περιπατησει τις επ' ανθρακων πυρος τους δε ποδας ου κατακαυσει
29 Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.	29 ουτως ο εισελθων προς γυναικα υπανδρον ουκ αθωωθησεται ουδε πας ο απτομενος αυτης
30 До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.	30 ου θαυμαστον εαν αλω τις κλεπτων κλεπτει γαρ ινα εμπληση την ψυχην πεινων
31 Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.	31 εαν δε αλω αποτεισει επταπλασια και παντα τα υπαρχοντα αυτου δους ρυσεται εαυτον
32 Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.	32 ο δε μοιχος δι' ενδειαν φρενων απωλειαν τη ψυχη αυτου περιποιειται
33 Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.	33 οδυνας τε και ατιμιας υποφερει το δε ονειδος αυτου ουκ εξαλειφθησεται εις τον αιωνα
34 Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.	34 μεστος γαρ ζηλου θυμος ανδρος αυτης ου φεισεται εν ημερα κρισεως
35 Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.	35 ουκ ανταλλαξεται ουδενος λυτρου την εχθραν ουδε μη διαλυθη πολλων δωρων