Йова 29

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
Versetti esaminati

Torna indietro

Біблія Bíblia Matos Soares
1 І повів Іов далі свою мову і сказав:1 Job, continuando a sua parábola, acrescentou:
2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,2 Quem me dera ser como fui nos meses antigos, como nos dias em que Deus me guardava,
3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!3 quando a sua lâmpada luzia sobre a minha cabeça, e quando eu, guiado pela sua luz, caminhava (seguro) entre as trevas!
4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,4 Como fui nos dias do meu outono, quando Deus protegia a minha casa,
5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;5 quando o Omnipotente estava comigo, e meus filhos em volta de mim;
6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!6 quando eu (por assim dizer) lavava os meus pés em leite, e quando a pedra derramava para mim arrolos de azeite;
7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,7 quando eu saia até à porta da cidade, e me sentava numa cadeira na praça pública!
8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.8 Viam-me (nessa altura) os jovens e retiravam-se (reverentes); os velhos, levantando-se, punham-se de pé.
9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.9 Os príncipes cessavam de falar, e punham a mão sobre a sua boca.
10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.10 Os grandes continham a sua voz, e a sua língua ficava pegada ao paladar.
11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.11 O ouvido que me escutava, chamava-me bem-aventurado, e os olhos que me viam, davam (bom) testemunho de mim,
12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.12 porque eu livrava o aflito suplicante, e o órfão, que não tinha quem o socorresse,
13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.13 A bênção do que estava a perecer vinha sobre mim, e eu consolava o coração da viúva.
14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.14 Revesti-me de justiça, e a equidade serviu-me como de vestido e de diadema.
15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!15 Fui o olho do cego, e o pé do coxo.
16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.16 Eu era o pai dos pobres, e as causas (dos pobres) de que eu não tinha conhecimento, informava-me delas com toda a diligência.
17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.17 Eu quebrava as maxilas do iníquo, e tirava-lhe a presa dentre os dentes.
18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.18 Eu dizia: Morrerei no meu ninho, e multiplicarei os dias como a areia.
19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.19 A minha raiz estende-se ao longo das águas, e o orvalho descansa sobre os meus ramos.
20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.20 A minha glória sempre se renovará, e o meu arco fortificar-se-á na minha mão.
21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.21 Os que me ouviam esperavam a minha opinião, e em silêncio estavam atentos ao meu conselho.
22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.22 Não ousavam juntar nada ás minhas palavras, e as minhas razões caíam sobre eles como orvalho.
23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.23 Esperavam-me como a chuva, e abriam a sua boca como (faz a terra seca) às águas da primavera.
24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.24 Se alguma vez lhes sorria, não o acreditavam, e a luz do meu rosto não caia por terra.
25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»25 Quando ia ter com eles, sentava-me no primeiro lugar, como um rei no meio do seu exército, como um consolador dos aflitos.