Йова 29

Біблія	NEW JERUSALEM
1 І повів Іов далі свою мову і сказав:	1 And Job continued his solemn discourse. He said:
2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,	2 Wil no one bring back to me the months that have gone, and the days when God was my guardian,
3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!	3 when his lamp shone over my head, and his light was my guide in the darkness?
4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,	4 Shal I ever see my days of harvest again when God protected my tent;
5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;	5 when Shaddai stil dwelt with me, and my children were around me;
6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!	6 when my feet were bathed in milk, and streams of oil poured from the rocks?
7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,	7 When I went out to the gate of the city, when I took my seat in the square,
8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.	8 as soon as I appeared, the young men stepped aside, and the old men rose to their feet.
9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.	9 Men of note broke off their speeches, and put their hands over their mouths;
10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.	10 the voices of rulers were silenced, and their tongues stayed stil in their mouths.
11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.	11 On hearing me, people congratulated me, on seeing me, people deferred to me,
12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.	12 because I freed the poor in distress and the orphan who had no helper.
13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.	13 The dying man's blessing rested on me and I gave the widow's heart cause to rejoice.
14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.	14 Uprightness I wore as a garment, fair judgement was my cloak and my turban.
15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!	15 I was eyes for the blind, and feet for the lame.
16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.	16 Who but me was father of the poor? The stranger's case had a hearing from me.
17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.	17 I used to break the fangs of the wicked, and snatch their prey from their jaws.
18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.	18 And I used to say, 'I shall die in honour, after days as numerous as the sand.
19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.	19 My roots can reach the water, the dews of night settle on my leaves.
20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.	20 My glory wil be for ever new and the bow in my hand for ever strong.'
21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.	21 They waited anxiously to hear me, and listened in silence to what I had to say.
22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.	22 When I had finished, no one contradicted, my words dropping on them, one by one.
23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.	23 They waited for me as though for rain, open-mouthed as though for a late shower.
24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.	24 If I smiled at them, it was too good to be true, they watched my face for the least sign of favour.
25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»	25 As their chief, I told them which course to take, like a king living among his troops, and I led themwherever I chose.