Йова 29

Біблія	LXX
1 І повів Іов далі свою мову і сказав:	1 ετι δε προσθεις ιωβ ειπεν τω προοιμιω
2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,	2 τις αν με θειη κατα μηνα εμπροσθεν ημερων ων με ο θεος εφυλαξεν
3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!	3 ως οτε ηυγει ο λυχνος αυτου υπερ κεφαλης μου οτε τω φωτι αυτου επορευομην εν σκοτει
4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,	4 οτε ημην επιβριθων οδοις οτε ο θεος επισκοπην εποιειτο του οικου μου
5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;	5 οτε ημην υλωδης λιαν κυκλω δε μου οι παιδες
6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!	6 οτε εχεοντο μου αι οδοι βουτυρω τα δε ορη μου εχεοντο γαλακτι
7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,	7 οτε εξεπορευομην ορθριος εν πολει εν δε πλατειαις ετιθετο μου ο διφρος
8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.	8 ιδοντες με νεανισκοι εκρυβησαν πρεσβυται δε παντες εστησαν
9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.	9 αδροι δε επαυσαντο λαλουντες δακτυλον επιθεντες επι στοματι
10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.	10 οι δε ακουσαντες εμακαρισαν με και γλωσσα αυτων τω λαρυγγι αυτων εκολληθη
11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.	11 οτι ους ηκουσεν και εμακαρισεν με οφθαλμος δε ιδων με εξεκλινεν
12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.	12 διεσωσα γαρ πτωχον εκ χειρος δυναστου και ορφανω ω ουκ ην βοηθος εβοηθησα
13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.	13 ευλογια απολλυμενου επ' εμε ελθοι στομα δε χηρας με ευλογησεν
14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.	14 δικαιοσυνην δε ενεδεδυκειν ημφιασαμην δε κριμα ισα διπλοιδι
15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!	15 οφθαλμος ημην τυφλων πους δε χωλων
16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.	16 εγω ημην πατηρ αδυνατων δικην δε ην ουκ ηδειν εξιχνιασα
17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.	17 συνετριψα δε μυλας αδικων εκ δε μεσου των οδοντων αυτων αρπαγμα εξεσπασα
18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.	18 ειπα δε η ηλικια μου γηρασει ωσπερ στελεχος φοινικος πολυν χρονον βιωσω
19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.	19 η ριζα μου διηνοικται επι υδατος και δροσος αυλισθησεται εν τω θερισμω μου
20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.	20 η δοξα μου καινη μετ' εμου και το τοξον μου εν χειρι αυτου πορευσεται
21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.	21 εμου ακουσαντες προσεσχον εσιωπησαν δε επι τη εμη βουλη
22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.	22 επι δε τω εμω ρηματι ου προσεθεντο περιχαρεις δε εγινοντο οποταν αυτοις ελαλουν
23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.	23 ωσπερ γη διψωσα προσδεχομενη τον υετον ουτως ουτοι την εμην λαλιαν
24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.	24 εαν γελασω προς αυτους ου μη πιστευσωσιν και φως του προσωπου μου ουκ απεπιπτεν
25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»	25 εξελεξαμην οδον αυτων και εκαθισα αρχων και κατεσκηνουν ωσει βασιλευς εν μονοζωνοις ον τροπον παθεινους παρακαλων