Йова 27

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 І повів Іов далі свою мову, кажучи:	1 Job continuó pronunciando su poema, y dijo:
2 «Клянуся Богом, що позбавив мене права, | і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!	2 ¡Por el Dios viviente, que me priva de mi derecho, y por el Todopoderoso, que me llenó de amargura;
3 Покіль мій дух у мені, | і Божий подих у моїх ніздрях,	3 mientras haya en mí un aliento de vida y el soplo de Dios esté en mis narices,
4 мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.	4 mis labios no dirán nada falso ni mi lengua pronunciará una mentira!
5 Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! | Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.	5 ¡Lejos de mí darles la razón a ustedes: hasta que expire, no renunciaré a mi integridad!
6 Триматимусь моєї правди, я її не облишу. | Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!	6 Me aferré a mi justicia, y no la soltaré mi corazón no se avergüenza de ninguno de mis días.
7 Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, | а з тим, хто встає проти мене — як з беззаконником!	7 ¡Que mi enemigo tenga la suerte del malvado, y mi adversario, la del hombre injusto!
8 Яку безбожний має надію, коли молиться, | коли підносить душу свою до Бога?	8 Porque ¿qué puede esperar el impío, aunque suplique, aunque eleve su alma a Dios?
9 Чи ж вислухає Бог його взивання, | коли прийде на нього нужда?	9 ¿Acaso Dios escuchará su grito cuando le sobrevenga la calamidad?
10 Чи буде відрадою йому Всесильний? | Чи буде прикликати Бога повсякчасно?	10 ¿Se deleita él en el Todopoderoso e invoca a Dios en todo tiempo?
11 Я пояснюю вам поведінку Божу, | я не таю Всесильного задумів.	11 Yo los instruyo sobre la conducta de Dios, no oculto las intenciones del Todopoderoso, ¿por qué se pierden en pensamientos vanos?
12 А якщо усі ви те бачили самі, | то чого марнотою пустословите?	12 Si todos ustedes ya lo han comprobado, ¿por qué se pierden en pensamientos vanos?
13 Ось яка злій людині від Бога доля, | й участь, що від Всесильного насильникові випадає!	13 Esta es la parte que Dios asigna al malvado y la herencia que los violentos reciben del Todopoderoso.
14 Як матиме синів багато, під меч підуть; | і його потомки не будуть мати досита хліба.	14 Si tienen muchos hijos, la espada los espera, y sus vástagos no se saciarán de pan.
15 Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, | їхні вдови плакати по них не будуть.	15 A los que sobrevivan, los sepultará la Muerte, y sus viudas no llorarán.
16 Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, | й одежі, мов болота, наскладає,	16 Si él acumula plata como polvo y amontona ropa fina como arcilla,
17 з наскладаного праведник буде вдягатись, | срібло наслідує невинний.	17 ¡que siga amontonando!: un justo se vestirá con ella y un inocente heredará la plata.
18 Він будував дім собі, немов гніздечко; | немов курінь, що робить собі сторож.	18 Se edificó una casa como la araña, como la choza que hace un guardián.
19 Багатим ляже, та востаннє; | відкриває очі: нічого більш немає!	19 Se acuesta rico, pero es por última vez: abre los ojos, y no queda nada.
20 Удень прийде страх на нього, | а вночі вхопить його буря.	20 En pleno día lo asaltan los terrores y por la noche lo arrebata un torbellino.
21 Його підійме східній вітер, і геть піде; | він вихопить його із його місця	21 El viento del este lo levanta y se lo lleva, lo barre del lugar donde habita.
22 На нього непощадно кидатимуть камінням, | від караючої руки він утік би радо.	22 Se lo hostiga sin compasión y tiene que huir de la mano que lo hiere.
23 Над ним плескатимуть у долоні; | де б він тільки був, його висвистуватимуть.»	23 La gente aplaude por su ruina y se lo silba por todas partes.