Йова 14

Біблія	SAGRADA BIBLIA
1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.	1 O homem nascido da mulher vive pouco tempo e é cheio de muitas misérias;
2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!	2 é como uma flor que germina e logo fenece, uma sombra que foge sem parar.
3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?	3 E é sobre ele que abres os olhos, e o chamas a juízo contigo.
4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!	4 Quem fará sair o puro do impuro? Ninguém.
5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,	5 Se seus dias estão contados, se em teu poder está o número dos seus meses, e fixado um limite que ele não ultrapassará,
6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.	6 afasta dele os teus olhos; deixa-o até que acabe o seu dia como um trabalhador.
7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.	7 Para uma árvore, há esperança; cortada, pode reverdecer, e os seus ramos brotam.
	8 Quando sua raiz tiver envelhecido na terra, e seu tronco estiver morto no solo,
9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.	9 ao contato com a água, tornar-se-á verde de novo, e distenderá ramos como uma jovem planta.
10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?	10 Mas quando o homem morre, fica estendido; o mortal expira; onde está ele?
11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;	11 As águas correm do lago, o rio se esgota e seca;
12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.	12 assim o homem se deita para não mais levantar. Durante toda a duração dos céus, ele não despertará; jamais sairá de seu sono.
13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!	13 Se, pelo menos, me escondesses na região dos mortos, ao abrigo, até que tua cólera tivesse passado, se me fixasses um limite em que te lembrasses de mim!
14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.	14 Se um homem, uma vez morto, pudesse reviver! Todo o tempo de meu combate eu esperaria até que me viessem soerguer,
15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.	15 tu me chamarias e eu te responderia; estenderias a tua destra para a obra de tuas mãos.
16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!	16 Mas agora contas os meus passos, e observas todos os meus pecados;
17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!	17 tu selaste como num saco os meus crimes, puseste um sinal sobre minhas iniqüidades.
18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,	18 Mas a montanha acaba por cair, e o rochedo desmorona longe de seu lugar;
19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.	19 as águas escavam a pedra, o aluvião leva a terra móvel; assim aniquilas a esperança do homem.
20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.	20 Tu o pões por terra; ele se vai embora para sempre; tu o desfiguras e o mandas embora.
21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.	21 Estejam os seus filhos honrados, ele o ignora; sejam eles humilhados, não faz caso.
22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»	22 É somente por ele que sua carne sofre; sua alma só se lamenta por ele.