Йова 14

Біблія	EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL
1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.	1 Der Mensch, vom Weib geboren, knapp an Tagen, unruhvoll,
2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!	2 er geht wie die Blume auf und welkt, flieht wie ein Schatten und bleibt nicht bestehen.
3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?	3 Doch über ihm hältst du dein Auge offen und ihn bringst du ins Gericht mit dir.
4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!	4 Kann denn ein Reiner von Unreinem kommen? Nicht ein Einziger.
5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,	5 Wenn seine Tage fest bestimmt sind und die Zahl seiner Monde bei dir, wenn du gesetzt hast seine Grenzen, sodass er sie nicht überschreitet,
6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.	6 schau weg von ihm! Lass ab, damit er seines Tags sich freue wie ein Tagelöhner.
7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.	7 Denn für den Baum besteht noch Hoffnung, ist er gefällt, so treibt er wieder, sein Sprössling bleibt nicht aus.
	8 Wenn in der Erde seine Wurzel altert und sein Stumpf im Boden stirbt,
9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.	9 vom Dunst des Wassers sprosst er wieder und wie ein Setzling treibt er Zweige.
10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?	10 Doch stirbt ein Mann, so bleibt er kraftlos, verscheidet ein Mensch, wo ist er dann?
11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;	11 Die Wasser schwinden aus dem Meer, der Strom vertrocknet und versiegt.
12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.	12 So legt der Mensch sich hin, steht nie mehr auf; die Himmel werden vergehen, eh er erwacht, eh er aus seinem Schlaf geweckt wird.
13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!	13 Dass du mich in der Unterwelt verstecktest, mich bergen wolltest, bis dein Zorn sich wendet, ein Ziel mir setztest und dann an mich dächtest!
14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.	14 Wenn einer stirbt, lebt er dann wieder auf? Alle Tage meines Kriegsdienstes harrte ich, bis einer käme, um mich abzulösen.
15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.	15 Du riefest und ich gäbe Antwort, du sehntest dich nach deiner Hände Werk.
16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!	16 Dann würdest du meine Schritte zählen, auf meinen Fehltritt nicht mehr achten.
17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!	17 Versiegelt im Beutel wäre mein Vergehen, du würdest meinen Frevel übertünchen.
18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,	18 Jedoch der Berg, der fällt, zergeht, von seiner Stätte rückt der Fels.
19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.	19 Das Wasser zerreibt Steine, Platzregen spült das Erdreich fort; so machst du das Hoffen des Menschen zunichte.
20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.	20 Du bezwingst ihn für immer, so geht er dahin, du entstellst sein Gesicht und schickst ihn fort.
21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.	21 Sind seine Kinder in Ehren, er weiß es nicht; sind sie verachtet, er merkt es nicht.
22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»	22 Sein Leib fühlt nur die eigenen Schmerzen, seine Seele trauert nur um sich selbst.