Йова 14

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
Versetti esaminati

Torna indietro

Біблія Bibbia C.E.I. 2008
1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.1 L’uomo, nato da donna,
ha vita breve e piena d’inquietudine;
2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!2 come un fiore spunta e avvizzisce,
fugge come l’ombra e mai si ferma.
3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?3 Tu, sopra di lui tieni aperti i tuoi occhi,
e lo chiami a giudizio dinanzi a te?
4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!4 Chi può trarre il puro dall’immondo? Nessuno.
5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,5 Se i suoi giorni sono contati,
il numero dei suoi mesi dipende da te,
hai fissato un termine che non può oltrepassare.
6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.6 Distogli lo sguardo da lui perché trovi pace
e compia, come un salariato, la sua giornata!
7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.7 È vero, per l’albero c’è speranza:
se viene tagliato, ancora si rinnova,
e i suoi germogli non cessano di crescere;
8 se sotto terra invecchia la sua radice
e al suolo muore il suo tronco,
9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.9 al sentire l’acqua rifiorisce
e mette rami come giovane pianta.
10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?10 Invece l’uomo, se muore, giace inerte;
quando il mortale spira, dov’è mai?
11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;11 Potranno sparire le acque dal mare
e i fiumi prosciugarsi e disseccarsi,
12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.12 ma l’uomo che giace non si alzerà più,
finché durano i cieli non si sveglierà
né più si desterà dal suo sonno.
13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!13 Oh, se tu volessi nascondermi nel regno dei morti,
occultarmi, finché sia passata la tua ira,
fissarmi un termine e poi ricordarti di me!
14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.14 L’uomo che muore può forse rivivere?
Aspetterei tutti i giorni del mio duro servizio,
finché arrivi per me l’ora del cambio!
15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.15 Mi chiameresti e io risponderei,
l’opera delle tue mani tu brameresti.
16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!16 Mentre ora tu conti i miei passi,
non spieresti più il mio peccato:
17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!17 in un sacchetto, chiuso, sarebbe il mio delitto
e tu ricopriresti la mia colpa.
18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,18 E invece, come un monte che cade si sfalda
e come una rupe si stacca dal suo posto,
19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.19 e le acque consumano le pietre,
le alluvioni portano via il terreno:
così tu annienti la speranza dell’uomo.
20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.20 Tu lo abbatti per sempre ed egli se ne va,
tu sfiguri il suo volto e lo scacci.
21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.21 Siano pure onorati i suoi figli, non lo sa;
siano disprezzati, lo ignora!
22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»22 Solo la sua carne su di lui è dolorante,
e la sua anima su di lui fa lamento».