Йова 14

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.	1 L’uomo, nato da donna, ha vita breve e piena d’inquietudine;
2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!	2 come un fiore spunta e avvizzisce, fugge come l’ombra e mai si ferma.
3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?	3 Tu, sopra di lui tieni aperti i tuoi occhi, e lo chiami a giudizio dinanzi a te?
4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!	4 Chi può trarre il puro dall’immondo? Nessuno.
5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,	5 Se i suoi giorni sono contati, il numero dei suoi mesi dipende da te, hai fissato un termine che non può oltrepassare.
6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.	6 Distogli lo sguardo da lui perché trovi pace e compia, come un salariato, la sua giornata!
7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.	7 È vero, per l’albero c’è speranza: se viene tagliato, ancora si rinnova, e i suoi germogli non cessano di crescere;
	8 se sotto terra invecchia la sua radice e al suolo muore il suo tronco,
9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.	9 al sentire l’acqua rifiorisce e mette rami come giovane pianta.
10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?	10 Invece l’uomo, se muore, giace inerte; quando il mortale spira, dov’è mai?
11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;	11 Potranno sparire le acque dal mare e i fiumi prosciugarsi e disseccarsi,
12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.	12 ma l’uomo che giace non si alzerà più, finché durano i cieli non si sveglierà né più si desterà dal suo sonno.
13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!	13 Oh, se tu volessi nascondermi nel regno dei morti, occultarmi, finché sia passata la tua ira, fissarmi un termine e poi ricordarti di me!
14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.	14 L’uomo che muore può forse rivivere? Aspetterei tutti i giorni del mio duro servizio, finché arrivi per me l’ora del cambio!
15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.	15 Mi chiameresti e io risponderei, l’opera delle tue mani tu brameresti.
16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!	16 Mentre ora tu conti i miei passi, non spieresti più il mio peccato:
17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!	17 in un sacchetto, chiuso, sarebbe il mio delitto e tu ricopriresti la mia colpa.
18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,	18 E invece, come un monte che cade si sfalda e come una rupe si stacca dal suo posto,
19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.	19 e le acque consumano le pietre, le alluvioni portano via il terreno: così tu annienti la speranza dell’uomo.
20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.	20 Tu lo abbatti per sempre ed egli se ne va, tu sfiguri il suo volto e lo scacci.
21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.	21 Siano pure onorati i suoi figli, non lo sa; siano disprezzati, lo ignora!
22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»	22 Solo la sua carne su di lui è dolorante, e la sua anima su di lui fa lamento».