ІІ Макавеїв 4

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 Згаданий Симон, який видав скарби й батьківщину, обмовив Онію, мовляв, то він нацькував проти Геліодора й був причиною його нещастя,	1 The previously mentioned Simon, who had informed about the money against his own country, slandered Onias, saying that it was he who had incited Heliodorus and had been the real cause of the misfortune.
2 і добродія міста, покровителя одноплемінників, ревнителя законів він зухвало назвав бунтарем проти держави.	2 He dared to designate as a plotter against the government the man who was the benefactor of the city, the protector of his fellow countrymen, and a zealot for the laws.
3 Ненависть так загострилася, що один з прибічників Симона пустився на душогубства.	3 When his hatred progressed to such a degree that even murders were committed by one of Simon's approved agents,
4 Тоді Онія, бачивши небезпеку тієї незгоди і те, що Аполлоній, син Менестея, правитель Келесирії та Фінікії, ще побільшує злобу Симона,	4 Onias recognized that the rivalry was serious and that Apollonius, the son of Menestheus and governor of Coelesyria and Phoenicia, was intensifying the malice of Simon.
5 пішов до царя, — не як обвинувач своїх громадян, а радше мавши на думці загальне добро й добро кожного з усієї громади;	5 So he betook himself to the king, not accusing his fellow citizens but having in view the welfare, both public and private, of all the people.
6 бо добре розумів, що без царського заступництва неможливо було осягнути миру і що Симон не спинить своє безумство.	6 For he saw that without the king's attention public affairs could not again reach a peaceful settlement, and that Simon would not stop his folly.
7 Коли ж Селевк відійшов на той світ, а царство взяв у руки Антіох, прозваний Епіфаном, тоді Ясон, брат Онії, намагався обманом захопити первосвященство.	7 When Seleucus died and Antiochus who was called Epiphanes succeeded to the kingdom, Jason the brother of Onias obtained the high priesthood by corruption,
8 Розмовляючи з царем, він обіцяв йому 360 талантів срібла й 80 талантів з іншого прибутку.	8 promising the king at an interview three hundred and sixty talents of silver and, from another source of revenue, eighty talents.
9 Крім того, він зобов’язався дати ще інших 150 талантів, якщо дадуть йому повновладу заснувати гімназію та ефебію й надавати антіохійське громадянство мешканцям Єрусалиму.	9 In addition to this he promised to pay one hundred and fifty more if permission were given to establish by his authority a gymnasium and a body of youth for it, and to enrol the men of Jerusalem as citizens of Antioch.
10 І коли цар пристав на те, Ясон, захопивши владу в руки, запопався відразу переводити своїх земляків на грецькі звичаї.	10 When the king assented and Jason came to office, he at once shifted his countrymen over to the Greek way of life.
11 Він скасував ті царські пільги, що були признані доброзичливо юдеям завдяки Іоанові, братові Евполема, який був послом до римлян у справі укладення дружби та союзу; він скасував законні установи й запровадив звичаї, противні законові.	11 He set aside the existing royal concessions to the Jews, secured through John the father of Eupolemus, who went on the mission to establish friendship and alliance with the Romans; and he destroyed the lawful ways of living and introduced new customs contrary to the law.
12 З радістю заснував він під самісінькою твердинею гімназію і щонайвизначніших юнаків скликав до фізичних вправ.	12 For with alacrity he founded a gymnasium right under the citadel, and he induced the noblest of the young men to wear the Greek hat.
13 Надмірне безчестя Ясона довело до вершини гелленізму — переходу до чужосторонніх звичаїв, — був бо безбожником, а не первосвящеником.	13 There was such an extreme of Hellenization and increase in the adoption of foreign ways because of the surpassing wickedness of Jason, who was ungodly and no high priest,
14 Тому священики не дбали вже більше про службу коло жертовника, а, занехаявши храм і занедбавши жертви, скоро давано знак для метання диском, поспішали взяти участь у протизаконних вправах у палестрі,	14 that the priests were no longer intent upon their service at the altar. Despising the sanctuary and neglecting the sacrifices, they hastened to take part in the unlawful proceedings in the wrestling arena after the call to the discus,
15 і, не ставивши ні у що батьківську гідність, цінували якнайвище грецьку пишноту.	15 disdaining the honors prized by their fathers and putting the highest value upon Greek forms of prestige.
16 За те вони й опинились у халепі: тих, що були їхніми ворогами й кривдниками, хотіли вони наслідувати в поведінці й бути схожими на них у всьому, а ті й стали їм ворогами та катами;	16 For this reason heavy disaster overtook them, and those whose ways of living they admired and wished to imitate completely became their enemies and punished them.
17 бо порушувати Божі закони не можна безкарно, — це виявить наступний час.	17 For it is no light thing to show irreverence to the divine laws -- a fact which later events will make clear.
18 Коли в Тирі, в присутності царя, відбувалися п’ятирічні ігрища	18 When the quadrennial games were being held at Tyre and the king was present,
19 отой мерзенний Ясон послав як представників Єрусалиму кілька глядачів, що прийняли були антіохійське громадянство й принесли з собою 300 драхм срібла на жертву для Геракла. Одначе, ті, що принесли їх, уважали за краще не вживати їх на жертву, бо це не личило б, а скласти на якусь іншу потребу.	19 the vile Jason sent envoys, chosen as being Antiochian citizens from Jerusalem, to carry three hundred silver drachmas for the sacrifice to Hercules. Those who carried the money, however, thought best not to use it for sacrifice, because that was inappropriate, but to expend it for another purpose.
20 Отже, те, що за наміром того, хто їх послав, мало піти на жертву для Геракла, завдяки тим, що принесли, пішло на будову човнів.	20 So this money was intended by the sender for the sacrifice to Hercules, but by the decision of its carriers it was applied to the construction of triremes.
21 Коли ж Аполлоній, син Менестея, був висланий в Єгипет на коронування царя Філометора, Антіох, довідавшися, що цар не похваляв його поступків, почав думати про власну безпеку й тому прибув він у Яффу, а звідтіля пішов у Єрусалим.	21 When Apollonius the son of Menestheus was sent to Egypt for the coronation of Philometor as king, Antiochus learned that Philometor had become hostile to his government, and he took measures for his own security. Therefore upon arriving at Joppa he proceeded to Jerusalem.
22 Ясон і місто прийняло його пишно, зо смолоскипами та гучними криками; по тому він пішов з військом у Фінікію.	22 He was welcomed magnificently by Jason and the city, and ushered in with a blaze of torches and with shouts. Then he marched into Phoenicia.
23 По трьох роках Ясон вислав Менелая, брата згаданого Симона, щоб той приніс гроші цареві та й нагадав йому деякі пильні справи.	23 After a period of three years Jason sent Menelaus, the brother of the previously mentioned Simon, to carry the money to the king and to complete the records of essential business.
24 А Менелай, увійшовши у взаємини з царем і прихиливши його на свій бік поважним своїм виглядом, захопив для себе первосвященство тим, що дав на 300 талантів срібла більше від Ясона,	24 But he, when presented to the king, extolled him with an air of authority, and secured the high priesthood for himself, outbidding Jason by three hundred talents of silver.
25 тож і повернувся з царськими грамотами в руках, хоч і не мав нічого гідного для священства, а тільки лють жорстокого тирана та шал дикої звірюки.	25 After receiving the king's orders he returned, possessing no qualification for the high priesthood, but having the hot temper of a cruel tyrant and the rage of a savage wild beast.
26 Отак Ясон, що був усунув підступно свого власного брата, сам був усунений іншим і мусів утікати в край аммоніїв.	26 So Jason, who after supplanting his own brother was supplanted by another man, was driven as a fugitive into the land of Ammon.
27 Щодо Менелая, то він осягнув владу, але з обіцяних цареві грошей не дав нічого,	27 And Menelaus held the office, but he did not pay regularly any of the money promised to the king.
28 хоч і Сострат, начальник твердині, вимагав їх від нього, бо йому доручено збірку податків. З тієї причини їх обидвох покликано до царя.	28 When Sostratus the captain of the citadel kept requesting payment, for the collection of the revenue was his responsibility, the two of them were summoned by the king on account of this issue.
29 Тоді Менелай лишив своїм намісником у первосвященстві власного брата Лісімаха, а Сострат — Кратета, начальника кипрійців.	29 Menelaus left his own brother Lysimachus as deputy in the high priesthood, while Sostratus left Crates, the commander of the Cyprian troops.
30 Під час цих подій мешканці Тарсу й Маллосу вчинили повстання, бо їх передано як гостинець Антіохіді, царській наложниці.	30 While such was the state of affairs, it happened that the people of Tarsus and of Mallus revolted because their cities had been given as a present to Antiochis, the king's concubine.
31 Тому цар чимдуж вирушив, щоб полагодити цю справу, лишивши намісником Андроніка, одного з найвидатніших урядовців.	31 So the king went hastily to settle the trouble, leaving Andronicus, a man of high rank, to act as his deputy.
32 Тоді Менелай, гадаючи, що настав слушний час, забрав крадькома деякий золотий посуд із храму й подарував його Андронікові, а деякий пощастило йому спродати місту Тирові й сусіднім містам.	32 But Menelaus, thinking he had obtained a suitable opportunity, stole some of the gold vessels of the temple and gave them to Andronicus; other vessels, as it happened, he had sold to Tyre and the neighboring cities.
33 Коли про це певно довідався Онія, який оселився у захисному місці Дафне біля Антіохії, почав йому докоряти.	33 When Onias became fully aware of these acts he publicly exposed them, having first withdrawn to a place of sanctuary at Daphne near Antioch.
34 Після того Менелай, узявши до себе Андроніка, . намовив його забити Онію. Андронік прийшов до Онії, заговорив його підступно і, простягнувши йому з клятвою правицю, — хоч і не усунув цілком підозри, — спонукав його таки вийти з безпечного сховку й забив на місці без жодної уваги на справедливість.	34 Therefore Menelaus, taking Andronicus aside, urged him to kill Onias. Andronicus came to Onias, and resorting to treachery offered him sworn pledges and gave him his right hand, and in spite of his suspicion persuaded Onias to come out from the place of sanctuary; then, with no regard for justice, he immediately put him out of the way.
35 За те не тільки юдеї, але й чимало поган були обурені та вболівали над несправедливим убивством тої людини.	35 For this reason not only Jews, but many also of other nations, were grieved and displeased at the unjust murder of the man.
36 І коли цар повернувся з кілікійських країв, юдеї, що були в столиці, і греки, які поділяли їхній біль, прийшли до нього з приводу беззаконного вбивства Онії.	36 When the king returned from the region of Cilicia, the Jews in the city appealed to him with regard to the unreasonable murder of Onias, and the Greeks shared their hatred of the crime.
37 Засмучений до глибини душі й повен спочуття, Антіох почав плакати на згадку про розсудливість і великий хист покійника,	37 Therefore Antiochus was grieved at heart and filled with pity, and wept because of the moderation and good conduct of the deceased;
38 отож, палаючи сильним гнівом, здер негайно ж порфіру з Андроніка, подер на ньому одежу й звелів вести його кругом по цілому місті аж до того ж місця, де той злочинне вбив Онію і там скарав смертю лютого вбивцю. Отак Господь заплатив йому належною карою.	38 and inflamed with anger, he immediately stripped off the purple robe from Andronicus, tore off his garments, and led him about the whole city to that very place where he had committed the outrage against Onias, and there he dispatched the bloodthirsty fellow. The Lord thus repaid him with the punishment he deserved.
39 Коли Лісімах, за згодою Менелая, вчинив багато святотатств по місті й коли чутка про те рознеслась назовні, народ згромадився проти Лісімаха, бо чимало золотого посуду вже рознесено.	39 When many acts of sacrilege had been committed in the city by Lysimachus with the connivance of Menelaus, and when report of them had spread abroad, the populace gathered against Lysimachus, because many of the gold vessels had already been stolen.
40 А що натовп, повний гніву, вчинив повстання, то Лісімах, озброїв зо 3 000, і чинив насилля на чолі з Аураном, що був не менш старий, як жорстокий.	40 And since the crowds were becoming aroused and filled with anger, Lysimachus armed about three thousand men and launched an unjust attack, under the leadership of a certain Auranus, a man advanced in years and no less advanced in folly.
41 Люди, побачивши, що напад іде від Лісімаха, вхопилися хто за каміння, хто за дрючки, а хто й набрав пороху, що там лежав, у руки, і кидали на тих, що були з Лісімахом;	41 But when the Jews became aware of Lysimachus' attack, some picked up stones, some blocks of wood, and others took handfuls of the ashes that were lying about, and threw them in wild confusion at Lysimachus and his men.
42 тим робом поранили з них чимало, деяких убили, а решту присилували до втечі; самого ж святотатця забили при скарбниці.	42 As a result, they wounded many of them, and killed some, and put them all to flight; and the temple robber himself they killed close by the treasury.
43 За ці події вчинено суд над Менелаєм.	43 Charges were brought against Menelaus about this incident.
44 І коли цар прибув у Тир, троє мужів, яких послала рада старших, подали скаргу на нього.	44 When the king came to Tyre, three men sent by the senate presented the case before him.
45 Менелай, майже страчений, обіцяв грубі гроші Птолемеєві, синові Дорімена, щоб той прихилив царя на його бік.	45 But Menelaus, already as good as beaten, promised a substantial bribe to Ptolemy son of Dorymenes to win over the king.
46 Тим то Птолемей відвів царя в сіни, нібито для того, щоб подихати свіжим повітрям, і досяг того, що цар змінив свою думку,	46 Therefore Ptolemy, taking the king aside into a colonnade as if for refreshment, induced the king to change his mind.
47 та виправдав Менелая, винуватця всього лиха, від обвинувачень. А тих нещасних, що їх навіть і скити, якби їх судили, були б визнали невинними, він засудив на смерть.	47 Menelaus, the cause of all the evil, he acquitted of the charges against him, while he sentenced to death those unfortunate men, who would have been freed uncondemned if they had pleaded even before Scythians.
48 Тож ті, що заступилися за місто, за народ і за святий посуд, негайно зазнали несправедливої кари.	48 And so those who had spoken for the city and the villages and the holy vessels quickly suffered the unjust penalty.
49 Ось чому навіть мешканці Тиру, обурені таким злочином, влаштували їм величний похорон.	49 Therefore even the Tyrians, showing their hatred of the crime, provided magnificently for their funeral.
50 А Менелай, завдяки зажерливості вельможних, утримався при владі; злоба його зростала, і він став великим ворогом своїх співгромадян.	50 But Menelaus, because of the cupidity of those in power, remained in office, growing in wickedness, having become the chief plotter against his fellow citizens.