ІІ Макавеїв 4

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Згаданий Симон, який видав скарби й батьківщину, обмовив Онію, мовляв, то він нацькував проти Геліодора й був причиною його нещастя,	1 But Simon, of whom we spoke before, and of his country, spoke ill of Onias, as though he had incited Heliodorus to do these things, and had been the promoter of evils:
2 і добродія міста, покровителя одноплемінників, ревнителя законів він зухвало назвав бунтарем проти держави.	2 And he presumed to call him a traitor to the kingdom, who provided for the city, and defended his nation, and wed zealous for the law of God.
3 Ненависть так загострилася, що один з прибічників Симона пустився на душогубства.	3 But when the enmities proceeded so far, that murders also were committed by some of Simon's friends:
4 Тоді Онія, бачивши небезпеку тієї незгоди і те, що Аполлоній, син Менестея, правитель Келесирії та Фінікії, ще побільшує злобу Симона,	4 Onias considering the danger of this contention, and that Apollonius, who was the governor of Celesyria and Phenicia, was outrageous, which increased the malice of Simon, went to the king,
5 пішов до царя, — не як обвинувач своїх громадян, а радше мавши на думці загальне добро й добро кожного з усієї громади;	5 Not to be an accuser of his countrymen, but with a view to the common good of all the people.
6 бо добре розумів, що без царського заступництва неможливо було осягнути миру і що Симон не спинить своє безумство.	6 For he saw that, except the king took care, it was impossible that matters should be settled in peace, or that Simon would cease from his folly.
7 Коли ж Селевк відійшов на той світ, а царство взяв у руки Антіох, прозваний Епіфаном, тоді Ясон, брат Онії, намагався обманом захопити первосвященство.	7 But after the death of Seleucus, when Antiochus, who was called the Illustrious, had taken possession of the kingdom, Jason the brother of Onias ambitiously sought the high priesthood:
8 Розмовляючи з царем, він обіцяв йому 360 талантів срібла й 80 талантів з іншого прибутку.	8 And went to the king, promising him three hundred and sixty talents of silver, and out of other revenues fourscore talents.
9 Крім того, він зобов’язався дати ще інших 150 талантів, якщо дадуть йому повновладу заснувати гімназію та ефебію й надавати антіохійське громадянство мешканцям Єрусалиму.	9 Besides this he promised also a hundred and fifty more, if he might have license to set him up a place for exercise, and a place for youth, and to entitle them, that were at Jerusalem, Antiochians.
10 І коли цар пристав на те, Ясон, захопивши владу в руки, запопався відразу переводити своїх земляків на грецькі звичаї.	10 Which when the king had granted, and he had gotten the rule into his hands, forthwith he began to bring over his countrymen to the fashion of the heathens.
11 Він скасував ті царські пільги, що були признані доброзичливо юдеям завдяки Іоанові, братові Евполема, який був послом до римлян у справі укладення дружби та союзу; він скасував законні установи й запровадив звичаї, противні законові.	11 And abolishing those things, which had been decreed of special favour by the kings in behalf of the Jews, by the means of John the father of that Eupolemus, who went ambassador to Rome to make amity and alliance, he disannulled the lawful ordinances of the citizens, and brought in fashions that were perverse.
12 З радістю заснував він під самісінькою твердинею гімназію і щонайвизначніших юнаків скликав до фізичних вправ.	12 For he had the boldness to set up, U under the very castle, a place of exercise, and to put all the choicest youths in brothel houses.
13 Надмірне безчестя Ясона довело до вершини гелленізму — переходу до чужосторонніх звичаїв, — був бо безбожником, а не первосвящеником.	13 Now this was not the beginning, but an increase, and progress of heathenish and foreign manners, through the abominable and unheard of wickedness of Jason, that impious wretch and no priest.
14 Тому священики не дбали вже більше про службу коло жертовника, а, занехаявши храм і занедбавши жертви, скоро давано знак для метання диском, поспішали взяти участь у протизаконних вправах у палестрі,	14 Insomuch that the priests were not now occupied about the offices of the altar, but despising the temple and neglecting the sacrifices, hastened to be partakers of the games, and of the unlawful allowance thereof, and of the exercise of the discus.
15 і, не ставивши ні у що батьківську гідність, цінували якнайвище грецьку пишноту.	15 And setting nought by the honours of their fathers, they esteemed the Grecian glories for the best:
16 За те вони й опинились у халепі: тих, що були їхніми ворогами й кривдниками, хотіли вони наслідувати в поведінці й бути схожими на них у всьому, а ті й стали їм ворогами та катами;	16 For the sake of which they incurred a dangerous contention, and followed earnestly their ordinances, and in all things they coveted to be like them, who were their enemies and murderers.
17 бо порушувати Божі закони не можна безкарно, — це виявить наступний час.	17 For acting wickedly against the laws of God doth not pass unpunished: but this the time following will declare.
18 Коли в Тирі, в присутності царя, відбувалися п’ятирічні ігрища	18 Now when the game that was used every fifth year was kept at Tyre, the king being present,
19 отой мерзенний Ясон послав як представників Єрусалиму кілька глядачів, що прийняли були антіохійське громадянство й принесли з собою 300 драхм срібла на жертву для Геракла. Одначе, ті, що принесли їх, уважали за краще не вживати їх на жертву, бо це не личило б, а скласти на якусь іншу потребу.	19 The wicked Jason sent from Jerusalem sinful men to carry three hundred didrachmas of silver for the sacrifice of Hercules; but the bearers thereof desired it might not be bestowed on the sacrifices, because it was not necessary, but might be deputed for other charges.
20 Отже, те, що за наміром того, хто їх послав, мало піти на жертву для Геракла, завдяки тим, що принесли, пішло на будову човнів.	20 So the money was appointed by him that sent it to the sacrifice of Hercules: but because of them that carried it was employed for the making of galleys.
21 Коли ж Аполлоній, син Менестея, був висланий в Єгипет на коронування царя Філометора, Антіох, довідавшися, що цар не похваляв його поступків, почав думати про власну безпеку й тому прибув він у Яффу, а звідтіля пішов у Єрусалим.	21 Now when Apollonius the son of Mnestheus was sent into Egypt to treat with the nobles of king Philometor, and Antiochus understood that he was wholly excluded from the affairs of the kingdom, consulting his own interest, he departed thence and came to Joppe, and from thence to Jerusalem:
22 Ясон і місто прийняло його пишно, зо смолоскипами та гучними криками; по тому він пішов з військом у Фінікію.	22 Where he was received in a, magnificent manner by Jason, and the city, and came in with torch lights, and with praises, end from thence he returned with his army into Phenicia.
23 По трьох роках Ясон вислав Менелая, брата згаданого Симона, щоб той приніс гроші цареві та й нагадав йому деякі пильні справи.	23 Three years afterwards Jason sent Menelaus, brother of the aforesaid Simon, to carry money to the king, and to bring answers from him concerning certain necessary affairs.
24 А Менелай, увійшовши у взаємини з царем і прихиливши його на свій бік поважним своїм виглядом, захопив для себе первосвященство тим, що дав на 300 талантів срібла більше від Ясона,	24 But he being recommended to the king, when he had magnified the appearance of his power, got the high priesthood for himself, by offering more than Jason by three hundred talents of silver.
25 тож і повернувся з царськими грамотами в руках, хоч і не мав нічого гідного для священства, а тільки лють жорстокого тирана та шал дикої звірюки.	25 So having received the king's mandate, he returned bringing nothing worthy of the high priesthood: but having the mind of a cruel tyrant, and the rage of a savage beast.
26 Отак Ясон, що був усунув підступно свого власного брата, сам був усунений іншим і мусів утікати в край аммоніїв.	26 Then Jason, who had undermined his own brother, being himself undermined, was driven out a fugitive into the country of the Ammonites
27 Щодо Менелая, то він осягнув владу, але з обіцяних цареві грошей не дав нічого,	27 So Menelaus got the principality: but as for the money he had promised to the king he took no care, when Sostratus the governor of the castle called for
28 хоч і Сострат, начальник твердині, вимагав їх від нього, бо йому доручено збірку податків. З тієї причини їх обидвох покликано до царя.	28 For to him appertained the gathering of the taxes: wherefore they were both called before the king.
29 Тоді Менелай лишив своїм намісником у первосвященстві власного брата Лісімаха, а Сострат — Кратета, начальника кипрійців.	29 And Menelaus was removed from the priesthood, Lysimachus his brother succeeding: and Sostratus was made governor of the Cyprians.
30 Під час цих подій мешканці Тарсу й Маллосу вчинили повстання, бо їх передано як гостинець Антіохіді, царській наложниці.	30 When these things were in doing, it fell out that they of Tharsus and Mallos raised a sedition, because they were given for a gift to Antiochis, the king's concubine.
31 Тому цар чимдуж вирушив, щоб полагодити цю справу, лишивши намісником Андроніка, одного з найвидатніших урядовців.	31 The king therefore went in all haste to appease them, leaving Andronicus, one of his nobles, for his deputy.
32 Тоді Менелай, гадаючи, що настав слушний час, забрав крадькома деякий золотий посуд із храму й подарував його Андронікові, а деякий пощастило йому спродати місту Тирові й сусіднім містам.	32 Then Menelaus supposing that he had found a convenient time, having stolen certain vessels of gold out of the temple, gave them to Andronicus, and others he had sold at Tyre, and in the neighbouring cities.
33 Коли про це певно довідався Онія, який оселився у захисному місці Дафне біля Антіохії, почав йому докоряти.	33 Which when Onias understood most certainly, he reproved him, keeping himself in a safe place at Antioch beside Daphne.
34 Після того Менелай, узявши до себе Андроніка, . намовив його забити Онію. Андронік прийшов до Онії, заговорив його підступно і, простягнувши йому з клятвою правицю, — хоч і не усунув цілком підозри, — спонукав його таки вийти з безпечного сховку й забив на місці без жодної уваги на справедливість.	34 Whereupon Menelaus coming to Andronicus, desired him to kill Onias. And he went to Onias, and gave him his right hand with an oath, and (though he were suspected by him) persuaded him to come forth out of the sanctuary, and immediately slew him, without any regard to justice.
35 За те не тільки юдеї, але й чимало поган були обурені та вболівали над несправедливим убивством тої людини.	35 For which cause not only the Jews, but also the other nations, conceived indignation, and were much grieved for the unjust murder of so great a man.
36 І коли цар повернувся з кілікійських країв, юдеї, що були в столиці, і греки, які поділяли їхній біль, прийшли до нього з приводу беззаконного вбивства Онії.	36 And when the king was come back from the places of Cilicia, the Jews that were at Antioch, and also the Creaks went to him: complaining of the unjust murder of Onias.
37 Засмучений до глибини душі й повен спочуття, Антіох почав плакати на згадку про розсудливість і великий хист покійника,	37 Antiochus therefore was grieved in his mind for Onias, and being moved to pity, shed tears, remembering the sobriety and modesty of the deceased.
38 отож, палаючи сильним гнівом, здер негайно ж порфіру з Андроніка, подер на ньому одежу й звелів вести його кругом по цілому місті аж до того ж місця, де той злочинне вбив Онію і там скарав смертю лютого вбивцю. Отак Господь заплатив йому належною карою.	38 And being inflamed to anger, he commanded Andronicus to be stripped of his purple, and to be led about through all the city: and that in the same place wherein he had committed the impiety against Onias, the sacrilegious wretch should be put to death, the Lord repaying him his deserved punishment.
39 Коли Лісімах, за згодою Менелая, вчинив багато святотатств по місті й коли чутка про те рознеслась назовні, народ згромадився проти Лісімаха, бо чимало золотого посуду вже рознесено.	39 Now when many sacrileges had been committed by Lysimachus in the temple by the counsel of Menelaus, and the rumour of it was spread abroad, the multitude gathered themselves together against Lysimachus, a great quantity of gold being already carried away.
40 А що натовп, повний гніву, вчинив повстання, то Лісімах, озброїв зо 3 000, і чинив насилля на чолі з Аураном, що був не менш старий, як жорстокий.	40 Wherefore the multitude making an insurrection, and their minds being filled with anger, Lysimachus armed about three thousand men, and began to use violence, one Tyrannus being captain, a man far gone both in age, and in madness.
41 Люди, побачивши, що напад іде від Лісімаха, вхопилися хто за каміння, хто за дрючки, а хто й набрав пороху, що там лежав, у руки, і кидали на тих, що були з Лісімахом;	41 But when they perceived the attempt of Lysimachus, some caught up stones, some strong clubs: and some threw ashes upon Lysimachus,
42 тим робом поранили з них чимало, деяких убили, а решту присилували до втечі; самого ж святотатця забили при скарбниці.	42 And many of them were wounded, and some struck down to the ground, but all were put to flight: and as for the sacrilegious fellow himself, they slew him beside the treasury.
43 За ці події вчинено суд над Менелаєм.	43 Now concerning these matters, an accusation was laid against Menelaus.
44 І коли цар прибув у Тир, троє мужів, яких послала рада старших, подали скаргу на нього.	44 And when the king was come to Tyre, three men were sent from the ancients to plead the cause before him.
45 Менелай, майже страчений, обіцяв грубі гроші Птолемеєві, синові Дорімена, щоб той прихилив царя на його бік.	45 But Menelaus being convicted, promised Ptolemee to give him much money to persuade the king to favour him.
46 Тим то Птолемей відвів царя в сіни, нібито для того, щоб подихати свіжим повітрям, і досяг того, що цар змінив свою думку,	46 So Ptolemee went to the king in a certain court where he was, as it were to cool himself, and brought him to be of another mind:
47 та виправдав Менелая, винуватця всього лиха, від обвинувачень. А тих нещасних, що їх навіть і скити, якби їх судили, були б визнали невинними, він засудив на смерть.	47 So Menelaus who was guilty of all the evil, was acquitted by him of the accusations: and those poor men, who, if they had pleaded their cause even before Scythians, should have been judged innocent, were condemned to death.
48 Тож ті, що заступилися за місто, за народ і за святий посуд, негайно зазнали несправедливої кари.	48 Thus they that prosecuted the cause for the city, and for the people, and the sacred vessels, did soon suffer unjust punishment.
49 Ось чому навіть мешканці Тиру, обурені таким злочином, влаштували їм величний похорон.	49 Wherefore even the Tyrians being moved with indignation, were liberal towards their burial.
50 А Менелай, завдяки зажерливості вельможних, утримався при владі; злоба його зростала, і він став великим ворогом своїх співгромадян.	50 And so through the covetousness of them that were in power, Menelaus continued in authority, increasing in malice to the betraying of the citizens.