І Макавеїв 4

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 І взяв Горгій 5000 чоловік і 1000 добірної кінноти й вирушив зо своїм військом уночі,	1 И взял Горгий пять тысяч мужей и тысячу отборных всадников, и двинулось ополчение ночью,
2 щоб напасти на юдейський табір і несподівано їх розгромити. Люди з твердині були їхніми провідниками.	2 чтобы напасть на ополчение Иудеев и поразить их внезапно, а жившие в крепости служили ему проводниками.
3 Почув про те Юда й двигнувся зо своїми вояками, щоб ударити на царське військо під Емаусом,	3 И услышал Иуда и выступил сам и храбрые мужи, чтобы поразить войско царя в Еммауме,
4 заки воно ще розкинулось поза табором.	4 доколе силы неприятельские были еще в отдаленности от стана.
5 Горгій прибув уночі у табір Юди та, не знайшовши там нікого, заходився їх шукати у горах, бо він казав: «Вони від нас утікають.»	5 И пришел Горгий в стан Иуды ночью, и никого не нашел, и искал их по горам, ибо говорил: они бегут от нас.
6 Як почало на день благословитись, з’явився Юда з 3000 чоловік на рівнині, але без покриття й мечів, яких вони бажали б.	6 Но с рассветом дня Иуда явился на равнине с тремя тысячами мужей, но они не имели ни щитов, ни мечей, как того желали.
7 Вони побачили поганський табір, сильний та укріплений до того ще й оточений кіннотою все було до війни вправне, —	7 Когда увидели они крепкое и вооруженное ополчение язычников и окружающую его конницу, обученных для войны,
8 і Юда сказав людям, що були з ним: «Не бійтесь, що їх така сила, й не жахайтесь їхнього натиску.	8 Иуда сказал бывшим с ним мужам: не бойтесь множества их и не страшитесь нападения их.
9 Згадайте, як спаслись ваші батьки в Червонім морі, коли за ними гнався фараон з військом.	9 Вспомните, как спасены были отцы наши в Чермном море, когда фараон преследовал их с войском.
10 Ось і тепер закличемо голосно до неба, щоб допомогло нам та згадало про союз із батьками й розбило перед нами оцю навалу,	10 И ныне возопием на небо; может быть, Он умилосердится над нами, воспомянув завет с отцами нашими, и сокрушит ныне это ополчение перед лицем нашим;
11 та щоб усі народи взнали, хто той, що Ізраїля спасає та збавляє.»	11 и все язычники познают, что есть Избавляющий и Спасающий Израиля.
12 Чужинці, підвівши очі, побачили юдеїв, що йшли їм назустріч,	12 Иноплеменники, подняв глаза свои, увидели, что идут против них,
13 і вийшли з табору, щоб з ними воювати. Тоді ті, що були при Юді, засурмили,	13 и вышли из стана на сражение, а бывшие с Иудою затрубили,
14 і почався бій. Погани були розбиті, і втекли на рівнину,	14 и сошлись, и разбиты были язычники, и побежали на равнину,
15 а ті, що були відстали ззаду, полягли всі від меча. Гналися за ними аж до Гезеру, до рівнини Ідумеї, Азоту та Ямнії, при якій полягло близько 3000 чоловік.	15 а все остальные пали от меча; и преследовали их до Газера и до равнин Идумеи, Азота и Иамнии, и пали из них до трех тысяч мужей.
16 Юда, з військом завернувши з погоні, прийшов назад	16 И возвратился Иуда и войско его от преследования их
17 і мовив до народу: «Не накидайтесь на здобич, бо мусимо далі воювати.	17 и сказал народу: не бросайтесь на добычу, ибо война еще предстоит нам;
18 Горгій і його військо поблизу нас у горах. Стійте твердо тепер супроти наших ворогів, воюйте з ними, а опісля візьмете здобич спокійно.»	18 Горгий и войско его на горе близ нас; станьте теперь против врагов наших и сражайтесь с ними, а после смело возьмете добычу.
19 Не встиг Юда цих слів скінчити, аж ось із-за гори з’явилась частина війська	19 Когда еще говорил это Иуда, показалась некоторая толпа, выступавшая с горы.
20 і побачила, що свої були примушені до втечі й що табір у вогні, бо дим, який побачили, дав знати, що сталося;	20 И увидел он, что их обратили в бегство и жгут лагерь; ибо поднимающийся дым показывал, что произошло.
21 тож злякалися вони вельми, особливо, коли побачили військо Юди, готове до бою на рівнині,	21 Когда они увидели это, очень испугались; увидев же и войско Иуды на равнине, готовое к сражению,
22 і втекли всі у землю Філістимлянську,	22 все побежали в землю иноплеменников.
23 а Юда повернувся тоді назад на грабунок табору. І забрано багато золота, срібла, блавату, кармазину й силу інших дорогих речей.	23 Тогда Иуда обратился на добычу стана, и захватили много золота и серебра, гиацинтовых и багряных одежд и великое богатство.
24 А як повернулися, то почали хвалити й благословляти небо, бо добре, бо милость його повіки.	24 И, возвращаясь, воспевали и благословляли Господа небесного, потому что Он благ и что вовек милость Его.
25 Того дня ізраїльтяни осягнули велику перемогу.	25 И было в тот день великое спасение Израилю.
26 Ті ж чужинці, що врятувались, прибувши до Лісія, оповіли все, що сталося,	26 Уцелевшие же из иноплеменников пришли к Лисию и возвестили о всем случившемся.
27 а він, почувши те, збентеживсь і зневірився духом, бо з Ізраїлем не сталось так, як він того хотів би, й не збулось те, що цар йому звелів був.	27 Он, услышав, уныл и опечалился, что не то случилось с Израилем, чего он хотел, и не то вышло, что повелел ему царь.
28 Тому він другого року зібрав 60 000 добірних вояків і 5000 кінноти, щоб завоювати юдеїв.	28 И на следующий год Лисий собрал шестьдесят тысяч избранных мужей и пять тысяч всадников, чтобы победить их.
29 Прибувши в Ідумею, вони отаборились у Бетцурі, і Юда вийшов їм навпроти з 10 000 чоловік.	29 И пришли они в Идумею и расположились станом в Вефсурах; а Иуда встретил их с десятью тысячами мужей.
30 Побачивши могутнє військо, він почав молитись і мовив: «Благословен єси, Спасителю Ізраїля, що знищив натиск велетня рукою Давида, слуги твого, що видав табір філістимлян у руки Йонатана, сина Саула та його зброєноші.	30 Увидев сильное ополчение, он молился и говорил: благословен Ты, Спаситель Израиля, сокрушивший нападение сильного рукою раба Твоего Давида и предавший полк иноплеменников в руки Ионафана, сына Саулова, и оруженосца его.
31 Отак замкни й оце військо в руці Ізраїля, твого народу. Ганьба нехай поб’є їхнє військо та їхню кінноту!	31 Предай войско сие в руки народа Твоего - Израиля, и да будут они постыжены в силе и коннице их;
32 Нашли на них великий страх! Розбий їхню смілість, що в їхній силі. Нехай загинуть у своїй поразці.	32 наведи на них страх и сокруши дерзость силы их; да будут они потрясены поражением своим;
33 Побий їх мечем тих, що тебе люблять, нехай тебе хвалять піснями всі ті, що знають твоє ім’я.»	33 низложи их мечом любящих Тебя, и да прославят Тебя в песнях все знающие имя Твое.
34 Прийшло до бою, і з війська Лісія полягло близько 5000 чоловік, що впали на очах юдеїв.	34 И сразились они, и пало из войска Лисия до пяти тысяч мужей, пали перед ними.
35 І як побачив Лісій розгром війська свого й відвагу Юди та його вояків, що були готові чи жити, чи по-вояцькому згинути, повернувся в Антіохію, де найняв численніше військо, щоб піти знову на Юдею.	35 Лисий, увидев бегство войска своего и храбрость воинов Иуды и что они готовы или жить, или умереть отважно, отправился в Антиохию, набрал чужеземцев и, увеличив бывшее войско, думал снова идти в Иудею.
36 Тоді Юда та його брати сказали: «Оце розгромлений наш ворог! Ходім і очистьмо храм та посвятімо!»	36 Иуда же и братья его сказали: вот, враги наши сокрушены, взойдем очистить и обновить святилище.
37 І зібралось військо й пішло на гору Сіон.	37 И собралось все ополчение, и взошли на гору Сион.
38 Побачили вони храм спустошений, жертовник сплюгавлений, двері спалені, двори зарослі травою, немов у ліску або неначе десь у горах, а покої у руїнах, —	38 И увидели, что святилище опустошено, жертвенник осквернен, ворота сожжены, и в притворах, как в лесу или на какой-либо горе, поросли растения, и хранилища разрушены,
39 і розірвали на собі одежу, били себе в груди й сипали попіл собі на голову.	39 и разодрали они одежды свои, плакали горьким плачем и сыпали пепел на свои головы,
40 Потім упали обличчям до землі, засурмили на сполох і зняли голос до неба.	40 и падали лицом на землю и трубили вестовыми трубами, и вопили к небу.
41 Тоді Юда велів своїм воякам воювати тих, що були у твердині, аж поки не очистять храму.	41 Тогда отрядил Иуда мужей воевать против находившихся в крепости, доколе он очистит святилище.
42 Вибрав він бездоганних священиків, ревнителів закону,	42 И избрал священников беспорочных, ревнителей закона.
43 й очистили вони храм, забравши у нечисте місце сплюгавлене каміння.	43 Они очистили святилище и оскверненные камни вынесли в нечистое место.
44 Щождо сплюгавленого жертовника всепалень, то відбуто нараду, що з ним чинити,	44 Потом они рассуждали об оскверненном жертвеннике всесожжения, как поступить с ним.
45 і щасливо спало їм на думку зруйнувати його, щоб він не став їм ганьбою, бо погани були сплюгавили його;	45 И пришла им добрая мысль разрушить его, чтобы он когда-нибудь не послужил им в поношение, так как язычники осквернили его; и разрушили они жертвенник,
46 отож його таки зруйновано, а каміння поскладано на горі храму, на підхожім місці, доки не з’явиться пророк, щоб дати про них якунебудь раду.	46 и камни сложили на горе храма в приличном месте, пока придет пророк и даст ответ о них.
47 Взяли нетесаного каміння, за законом, і спорудили новий жертовник, такий, як перший,	47 Взяли камни целые, по закону, и построили новый жертвенник по-прежнему;
48 і відбудували храм і все, що було в середині його, освятили двори,	48 потом устроили святыни и внутренние части храма и освятили притворы;
49 зробили наново святий посуд і внесли ліхтар, кадильний жертовник і стіл у храм.	49 устроили новую священную утварь и внесли в храм свещник и алтарь всесожжений и фимиамов и трапезу;
50 І запалили на жертовнику ладан, засвітили світичі на ліхтарі, що сяяли у храмі.	50 и воскурили на алтаре фимиам и зажгли светильники на свещнике, и осветили храм;
51 На стіл поклали хліби, розп’яли завіси і скінчили все, за що були взялись.	51 и положили на трапезу хлебы, и развесили завесы, и окончили все дела, которые предприняли.
52 Двадцять п’ятого дня дев’ятого місяця — місяця Хаселев — 148 року встали вони вранці	52 В двадцать пятый день девятого месяца - это месяц Хаслев - сто сорок восьмого года встали весьма рано
53 і принесли, за законом, жертву на новім жертовнику для всепалень, що були зробили.	53 и принесли жертву по закону на новоустроенном жертвеннике всесожжений.
54 Жертовник був посвячений під спів пісень і під гру на гуслах, гарфах та цимбалах тієї самої пори й того самого дня, коли його погани були осквернили.	54 В то время, в тот самый день, в который язычники осквернили жертвенник, обновлен он с песнями, с цитрами, гуслями и кимвалами.
55 Увесь народ упав обличчям до землі, й поклонились та благословили небо, що дало їм перемогу.	55 И весь народ падал на лицо свое, и молились и воссылали благодарение на небо Благопоспешившему им.
56 Вісім день тривала посвята жертовника, і з радістю були принесені всепалення й жертви визволення й хвали.	56 Так совершали обновление жертвенника восемь дней с весельем, принося всесожжения и вознося жертву спасения и хвалы.
57 Передню сторону храму приоздоблено золотими вінцями й маленькими щитами, поправлено двері й священичі покої, поставлено до них замки.	57 И украсили переднюю сторону храма золотыми венцами и щитами и возобновили ворота и хранилища, и сделали для них двери.
58 Вельми велика була радість у народі, а ганьба, що завдали її погани, була змита.	58 И была весьма великая радость в народе, и отвращено было поношение язычников.
59 Тоді Юда та його брати й уся громада Ізраїля ухвалили, щоб дні посвяти жертовника святковано було у свою пору щороку 8 днів, починаючи від двадцять п’ятого дня місяця Хаселев, з радістю та веселощами.	59 И установил Иуда и братья его и все собрание Израиля, чтобы дни обновления жертвенника празднуемы были с веселием и радостью в свое время, каждый год восемь дней, от двадцатого дня месяца Хаслева.
60 Під ту ж саму пору обвели Сіон-гору навколо високим муром і збудували потужні башти, щоб погани, якби повернулися, знову не збурили святиню, як це зробили вони перед тим.	60 В то же время обстроили гору Сион вокруг высокими стенами и крепкими башнями, чтобы язычники, придя когда-нибудь, не попрали их, как сделали это прежде.
61 Юда поставив там залогу, щоб стерегти її; а щоб її укріпити, укріпив він і Бетсур, — щоб народ мав твердиню супроти ідумеїв.	61 И расположил там Иуда войско стеречь гору, и укрепили для охранения ее Вефсуру, чтобы народ имел крепость против Идумеи.