Товита 14

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 Так закінчив Товит свій спів похвальний.	1 Così Tobi terminò il suo canto di ringraziamento.
2 Він помер у мирі, проживши 112 років, і був з почестями похований у Ніневії. Йому було 62 роки, коли осліп, і після того, як прозрів, він жив у достатках, чинив милостині, та й далі завжди благословляв Бога і прославляв його Божу велич.	2 Tobi morì in pace all’età di centododici anni e fu sepolto con onore a Ninive. Egli aveva sessantadue anni quando divenne cieco; dopo la sua guarigione visse nella prosperità, praticò l’elemosina e continuò sempre a benedire Dio e a celebrare la sua grandezza.
3 А як умирав, прикликав свого сина Товію і наказав йому, кажучи: «Моя дитино! Візьми твоїх дітей,	3 Quando stava per morire, chiamò il figlio Tobia e gli diede queste istruzioni:
4 і йди в Мідію, бо я вірю в Боже слово, що сказав пророк Наум проти Ніневії. Усе настане, усе збудеться проти Асирії і Ніневії; усе, що сказали послані Богом пророки Ізраїля, збудеться, і ні одне з їхніх слів не пройде марно; усе здійсниться свого часу, В Мідії буде безпечніше, ніж в Асирії та Вавилонії, бо я знаю й твердо переконаний, що все, що сказав Бог, Боже слово не впаде на землю марно. Наші брати, що живуть в Ізраїльській землі, будуть розсіяні й підуть геть із своєї гарної землі в неволю, а Ізраїльська земля стане пустинею. Самарія та Єрусалим стануть пустинею, а дім Божий у ньому буде пустий і спалений — дочасу.	4 «Figlio, porta via i tuoi figli e rifùgiati in Media, perché io credo alla parola di Dio che Naum ha pronunciato su Ninive. Tutto dovrà accadere, tutto si realizzerà sull’Assiria e su Ninive, come hanno predetto i profeti d’Israele, inviati da Dio; non una delle loro parole andrà a vuoto. Ogni cosa si realizzerà a suo tempo. Vi sarà maggior sicurezza in Media che in Assiria o in Babilonia. Perché io so e credo che quanto Dio ha detto si compirà e avverrà, e non andrà a vuoto alcuna delle sue parole. I nostri fratelli che abitano il paese d’Israele saranno tutti dispersi e deportati lontano dalla loro amata terra e tutto il paese d’Israele sarà ridotto a un deserto. Anche Samaria e Gerusalemme diventeranno un deserto e il tempio di Dio sarà nell’afflizione e resterà bruciato fino a un certo tempo.
5 Потім Бог знову змилується над ними, і приведе назад їх в Ізраїльську землю, і вони відбудують храм, але не такий, як перший, — аж до часу, поки здійсниться повнота часів. Опісля ж усі повернуться з своєї неволі й відбудують Єрусалим у славі; дім Божий у ньому буде також відбудований, як про нього сказали пророки Ізраїля.	5 Poi di nuovo Dio avrà pietà di loro e li ricondurrà nella terra d’Israele. Essi ricostruiranno il tempio, ma non uguale al primo, fino al momento in cui si compirà il tempo stabilito. Dopo, torneranno tutti dall’esilio e ricostruiranno Gerusalemme nella sua magnificenza, e il tempio di Dio sarà ricostruito, come hanno preannunciato i profeti d’Israele.
6 По всій землі народи всі навернуться й будуть щиро почитати Бога. Всі покинуть своїх бовванів, що піддурювали та збивали їх з пантелику, й благословитимуть Бога віків у праведності.	6 Tutte le nazioni che si trovano su tutta la terra si convertiranno e temeranno Dio nella verità. Tutti abbandoneranno i loro idoli, che li hanno fatti errare nella menzogna, e benediranno il Dio dei secoli nella giustizia.
7 Всі сини Ізраїля, що в ті дні спасуться й згадають Бога щиро, зберуться, підуть в Єрусалим і безпечно житимуть повіки в краю Авраама, що буде їм відданий. І радітимуть ті, що справді люблять Бога. А ті, що чинять гріх та кривду, зникнуть з усієї землі.	7 Tutti gli Israeliti che saranno scampati in quei giorni e si ricorderanno di Dio con sincerità, si raduneranno e verranno a Gerusalemme, e per sempre abiteranno tranquilli la terra di Abramo, che sarà data loro in possesso. Coloro che amano Dio nella verità gioiranno; coloro invece che commettono il peccato e l’ingiustizia spariranno da tutta la terra.
8 Отож наказую вам, мої діти: Служіть Богові по правді й чиніть те, що йому довподоби. Навчіть ваших дітей чинити справедливість і милостиню, щоб пам’ятали Бога, щоб благословляли його ім’я повсякчасно щиро та з усієї сили.	8 Ora, figli, vi raccomando: servite Dio nella verità e fate ciò che a lui piace. Anche ai vostri figli insegnate a fare la giustizia e l’elemosina, a ricordarsi di Dio, a benedire il suo nome in ogni tempo, nella verità e con tutte le forze.
9 Тож, дитино, вийди з Ніневії, не зоставайсь тут. Того ж самого дня, як поховаєш твою матір побіч мене, не барися довше в цій країні, бо бачу, що в ній доконується безсоромно велика несправедливість та велике ошуканство.	9 Tu dunque, figlio, parti da Ninive, non restare più qui. Dopo aver sepolto tua madre vicino a me, quel giorno stesso non devi più restare entro i confini di Ninive. Vedo infatti trionfare in essa molta ingiustizia e grande perfidia, e nessuno se ne vergogna.
10 Глянь, моя дитино, що Надав зробив Ахіяхарові, який виховав його! Хіба не звів його живим у могилу? І відплатив йому Бог за те знущання ввічі: Ахіяхар вийшов до світла Божого, а Надав спустивсь у темряву відвічну, бо намагався вбити Ахіяхара. За свої добродійства цей урятувавсь від сіті смерти, що Надав наставив на нього, а Надав потрапив у сіть смертну й там загинув.	10 Vedi, figlio, quanto ha fatto Nadab al padre adottivo Achikàr. Non è stato egli costretto a scendere ancora vivo sotto terra? Ma Dio ha rigettato l’infamia in faccia al colpevole: Achikàr ritornò alla luce, mentre Nadab entrò nelle tenebre eterne, perché aveva cercato di uccidere Achikàr. Per aver praticato l’elemosina, Achikàr sfuggì al laccio mortale che gli aveva teso Nadab; Nadab invece cadde in quel laccio, che lo fece perire.
11 Отож дивіться, дітоньки, що робить милостиня, а що робить несправедливість, як вона вбиває. Та ось я віддихати вже не можу.» Тож поклали його на ліжко, і він помер. І поховали його з почестями.	11 Così, figli miei, vedete dove conduce l’elemosina e dove conduce l’iniquità: essa conduce alla morte. Ma ecco, mi manca il respiro!». Essi lo distesero sul letto; morì e fu sepolto con onore.
12 Коли ж умерла мати Товії, він поховав її біля свого батька; і пішов він з жінкою та дітьми в Мідію, де й оселився в Екбатані, в Рагуела, свого тестя.	12 Quando morì la madre, Tobia la seppellì vicino al padre, poi partì per la Media con la moglie e i figli. Abitò a Ecbàtana, presso Raguele suo suocero.
13 Він чесно піклувався про них під їхню старість і поховав їх в Екбатані, в Мідії, й успадкував майно Рагуела й Товита, батька свого.	13 Curò con onore i suoceri nella loro vecchiaia e li seppellì a Ecbàtana in Media. Tobia ereditò il patrimonio di Raguele e quello del padre Tobi.
14 Помер він усіма поважаний, проживши 117 років.	14 Morì all’età di centodiciassette anni onorato da tutti.
15 Ще перед смертю довідавсь він про збурення Ніневії й бачив, як її населення вели до Мідії в неволю, у неволю, в яку їх забрав Кіяксар, цар Мідії. Товія благословив Бога за все, що він учинив із синами Ніневії та Асирії. Ще перед смертю він радів недолею Ніневії і благословив Господа Бога по віки вічні. Амінь.	15 Prima di morire sentì parlare della rovina di Ninive e vide i prigionieri che venivano deportati in Media per opera di Achikàr, re della Media. Allora benedisse Dio per quanto aveva fatto nei confronti degli abitanti di Ninive e dell’Assiria. Prima di morire poté dunque gioire della sorte di Ninive e benedisse il Signore Dio nei secoli dei secoli.