Товита 10

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 Тим часом старий Товит день-у-день рахував, скільки то днів треба туди й назад на дорогу; і як ті дні минули, а його син не з’явився,	1 Now his father Tobit was counting each day, and when the days for the journey had expired and they did not arrive,
2 він мовив: «Чи не затримано його там? Чи не помер Гаваел, і нікому ті гроші йому дати?»	2 he said, "Is it possible that he has been detained? Or is it possible that Gabael has died and there is no one to give him the money?"
3 І він засумував.	3 And he was greatly distressed.
4 А його жінка Анна йому говорила: «Загинула моя дитина; його нема вже більше між живими!»	4 And his wife said to him, "The lad has perished; his long delay proves it." Then she began to mourn for him, and said,
5 І заходилась вона плакати-ридати за своїм сином, кажучи: «Горе мені, моя дитино! Пустила я тебе в дорогу, тебе, світло очей моїх!»	5 "Am I not distressed, my child, that I let you go, you who are the light of my eyes?"
6 Товит же говорив їй: «Мовчи, не побивайся, сестро! Він живий-здоровий. Мабуть, якась пригода їх там спіткала. Чоловік, що з ним пустився в дорогу, людина певна: один із наших братів. Не сумуй за ним, сестро! Він прибуде скоро.»	6 But Tobit said to her, "Be still and stop worrying; he is well."
7 А вона до нього: «Лиши мене в спокої! Годі мене дурити! Загинула моя дитина!» І кидалась надвір, день-у-день виходила, не ївши, і виглядала на дорогу, якою був пішов її син. Не йняла віри більше нікому. По заході ж сонця входила вона до хати, і всю ніч тільки плакала, — не могла спати.	7 And she answered him, "Be still and stop deceiving me; my child has perished." And she went out every day to the road by which they had left; she ate nothing in the daytime, and throughout the nights she never stopped mourning for her son Tobias, until the fourteen days of the wedding feast had expired which Raguel had sworn that he should spend there. At that time Tobias said to Raguel, "Send me back, for my father and mother have given up hope of ever seeing me again."
8 Коли ж минуло 14 день, протягом яких Рагуел поклявся справляти весілля своїй дочці, Товія увійшов до нього й сказав: «Відпусти мене, бо гадаю, батько мій і мати не вірять більше, що мене знов побачать. Прошу ж тебе, батьку, пусти мене, піду до батька. Я тобі оповів уже, яким я його лишив удома.»	8 But his father-in-law said to him, "Stay with me, and I will send messengers to your father, and they will inform him how things are with you."
9 А Рагуел до Товії: «Зостаньсь, дитино, зостаньсь у мене! Я пошлю людей до Товита, твого батька, і вони звістять йому про тебе.» А той каже йому: «Прошу тебе, відпусти мене звідси до мого батька.»	9 Tobias replied, "No, send me back to my father."
10 Встав Рагуел і дав Товії Сару, його жінку, та половину всього свого майна — слуг і слугинь, волів і овець, ослів і верблюдів, одежу, гроші й посуд —	10 So Raguel arose and gave him his wife Sarah and half of his property in slaves, cattle, and money.
11 та й відпустив їх у мирі; а й попрощавсь він з ним, кажучи до нього: «Бувай здоров, сину! Щасливої дороги! Нехай Владика неба дасть вам, тобі й твоїй жінці, щасливої дороги! Якби то я побачив ваших діточок ще заки помру.»	11 And when he had blessed them he sent them away, saying, "The God of heaven will prosper you, my children, before I die."
12 До Сари ж, дочки своєї: «Іди до твого тестя, відтепер бо вони твої батьки, так само, як і ті, що тебе породили. Іди, дочко, у мирі! Якби ж то я міг чути про тебе лише добрі вісті, поки віку мого!» І, попрощавшись, відпустив їх.	12 He said also to his daughter, "Honor your father-in-law and your mother-in-law; they are now your parents. Let me hear a good report of you. " And he kissed her. And Edna said to Tobias, "The Lord of heaven bring you back safely, dear brother, and grant me to see your children by my daughter Sarah, that I may rejoice before the Lord. See, I am entrusting my daughter to you; do nothing to grieve her."
13 Една теж промовила до Товії: «Сину мій, братіку коханий! Нехай Господь зволить відвести назад тебе додому. Якби то я побачила твоїх дітей від Сари, моєї дочки, ще за життя мого! Я поручаю перед Господом мою дочку тобі під опіку. Не засмучуй її за ввесь час твого життя! Іди, дитино, в мирі! Відтепер я — твоя мати, а Сара — твоя сестра. Якби то нам усім щасливо наш вік прожити.» І, поцілувавши їх обох, відпустила їх у мирі.
14 Отак пустився Товія в дорогу від Рагуела, здоровий та веселий, і благословив Господа неба й землі, Царя всесвіту, за те, що дав йому щасливу подорож. І промовив до нього: «Коби то дано мені було щастя шанувати їх по всі дні їхнього життя!»