Неємії 4

Torna indietro

Біблія	Bíblia Matos Soares
¹ Як почули Санбаллат, і Товія, і араби, й аммонії, й ашдодії, що поправа єрусалимських мурів іде наперед, і що проломи вже загулюються, то обурилися вельми	¹ Tendo Sanabalat ouvido dizer que nós reedificávamos os muros, irou-se em extremo. Muito encolerizado, escarneceu dos Judeus
² й змовились усі разом піти війною на Єрусалим і вчинити заколот у ньому.	² e disse diante dos seus irmãos e dum grande número de Samaritanos: Que podem fazer estes pobres Judeus? Porventura deixá-los-ão (fazer o que pretendem)? Oferecerão sacrifícios? Acabarão (a sua obra) num dia? Farão ressuscitar as pedras sepultadas em montões de pó e consumidas pelo fogo?
³ Та ми стали молитись до Бога нашого й ставили сторожу день і ніч для охорони проти них.	³ E Tobias Amonita, que estava próximo a ele, disse: Edifiquem embora; se vier uma raposa, derrubará o seu muro de pedras.
⁴ Але юдеї казали: «Немає сили в носіїв, а румовищ багато. Ми не спроможні мур відбудувати.»	⁴ Ouve, Deus nosso, como estamos em desprezo, faz recair os insultos sobre as suas cabeças, entrega-os como presa numa terra de cativeiro.
⁵ Вороги ж наші говорили: «І не знатимуть, і не побачать нічого, як ми вдеремось посеред них, повбиваємо їх і спинимо роботу.»	⁵ Não cubras (não dissimules) a sua iniquidade, e o seu pecado não se apague de diante dos teus olhos, porque eles escarneceram dos que edificavam.
⁶ Коли ж юдеї, що жили міде ними, приходили разів з десять з усіх сторін і казали нам, що ті задумують на нас напасти,	⁶ Nós reedificámos o muro, reparámo-lo inteiramente até metade da altura, tanto era o ânimo do povo para trabalhar.
⁷ я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками.	⁷ Ouvindo Sanabalat, Tobias, os Árabes, os Amonitas e os de Azoto, que avançava a reparação dos muros de Jerusalém e que se começavam a fechar as suas brechas, iraram-se sobremodo.
⁸ Тоді я зробив перегляд і промовив до значних, до старшин і до решти народу: «Не лякайтесь їх, пам’ятайте про Господа великого та страшного й бийтеся за своїх братів, за своїх синів і за своїх дочок, за своїх жінок та за свої хати.»	⁸ Juntaram-se todos de comum acordo para virem atacar Jerusalém e estabelecer a confusão.
⁹ Отож, як зачули наші вороги, що ми дізнались, і що Бог звів задум їхній нінащо, то всі ми повернулися до муру, кожен до своєї роботи.	⁹ Nós fizemos oração ao nosso Deus, e pusemos guardas de dia e de noite sobre o muro contra eles.
¹⁰ Тож від того дня половина моїх людей робила роботу, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцері, старшини ж стояли позад усього дому Юди.	¹⁰ Os de Judá disseram: As forças dos que acarretam estão enfraquecidas; há ainda muita terra que tirar, e nós não poderemos edificar o muro.
¹¹ Ті, що будували мур, і ті, що носили тягарі, були озброєні; однією рукою робили роботу, а однією тримали зброю.	¹¹ Os nossos inimigos disseram: Não saberão nada, nada verão, até que demos sobre eles, até que os matemos e façamos cessar a obra.
¹² Кожен, хто будував, мав меч, прив’язаний до боку, і так будували. Коло мене ж стояв сурмач.	¹² Aconteceu que, vindo os Judeus, que moravam junto deles, advertir-nos, por dez vezes, de todos os lugares donde vinham contra nós,
¹³ Сказав я до значних, до старшин і до решти народу: «Робота велика й розтягнена, і ми розсіяні по мурі, один від одного далеко;	¹³ pus em ordem o povo, por detrás dos muros, ao redor da cidade, com as suas espadas, lanças e arcos.
¹⁴ тож де тільки почуєте звук сурми, на те місце збирайтесь до нас. Бог наш буде за нас воювати.»	¹⁴ Depois passei revista a tudo e fui dizer aos magnates, magistrados e ao resto do povo: Não temais diante deles. Lembrai-vos do Senhor grande e terrível, e pelejai pelos vossos irmãos, pelos vossos filhos, pelas vossas filhas, pelas vossas mulheres e pelas vossas casas.
¹⁵ Отак робили ми роботу, і половина з нас тримала спис від досвітків і аж до появи зірок.	¹⁵ Quando souberam os nossos inimigos que tinhamos sido avisados. Deus dissipou o seu desígnio. Nós voltámos às muralhas, cada um à sua obra.
¹⁶ Того ж самого часу сказав я ще народові: «Кожний нехай ночує зо своїм слугою в Єрусалимі, і таким робом вони вночі для нас будуть вартою, а вдень робитимуть.»	¹⁶ Desde aquele dia em diante metade da gente moça trabalhava na obra, e a outra metade estava pronta para a peleja, com lanças, escudos, arcos e couraças; os chefes estavam atrás deles em toda a casa de Judá.
¹⁷ Ні я, ні брати мої, ні мої слуги, ні сторожа коло мене, — ніхто з нас не скидав з себе одежі; в кожного в руці був меч.	¹⁷ Os que edificavam os muros, os que acarretavam e os que carregavam, com uma das mãos faziam a obra, e com a outra pegavam na espada;
	¹⁸ cada um dos que edificavam tinha a sua espada à cinta. Um que tocava a trombeta, estava junto de mim.
	¹⁹ Eu disse aos magnates, aos magistrados e ao resto do povo: Esta obra é grande e extensa, e nós estamos separados sobre o muro, longe uns dos outros;
	²⁰ em qualquer lugar que ouvirdes o som da trombeta, correi ali a socorrer-nos; o nosso Deus pelejará por nós.
	²¹ Desta forma, ao continuarmos a obra, metade dos nossos conservava as lanças empunhadas desde o despontar da aurora até que saiam as estrelas.
	²² Naquela mesma ocasião disse eu também ao povo: Cada um fique com o seu servo no meio de Jerusalém, e revezemo-nos de noite e de dia para trabalhar.
	²³ Eu, porém, meus irmãos, meus servos e os guardas que me acompanhavam, não largávamos as nossas roupas; cada um despia-se somente para se lavar.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati