І Хронік 18
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati
| Біблія | Stuttgartensia - Delitzsch |
|---|---|
| 1 Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу. | 1 וַיְהִי אַחֲרֵי־כֵן וַיַּךְ דָּוִיד אֶת־פְּלִשְׁתִּים וַיַּכְנִיעֵם וַיִּקַּח אֶת־גַּת וּבְנֹתֶיהָ מִיַּד פְּלִשְׁתִּים |
| 2 Саул узяв його того ж дня до себе й не дозволив йому вже повертатись до батька. | 2 וַיַּךְ אֶת־מֹואָב וַיִּהְיוּ מֹואָב עֲבָדִים לְדָוִיד נֹשְׂאֵי מִנְחָה |
| 3 Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу, | 3 וַיַּךְ דָּוִיד אֶת־הֲדַדְעֶזֶר מֶלֶךְ־צֹובָה חֲמָתָה בְּלֶכְתֹּו לְהַצִּיב יָדֹו בִּנְהַר־פְּרָת |
| 4 і, знявши з себе верхню одежу, що її носив, дав її Давидові, до того ж і військовий свій одяг, ба й меча, лука та пояса свого. | 4 וַיִּלְכֹּד דָּוִיד מִמֶּנּוּ אֶלֶף רֶכֶב וְשִׁבְעַת אֲלָפִים פָּרָשִׁים וְעֶשְׂרִים אֶלֶף אִישׁ רַגְלִי וַיְעַקֵּר דָּוִיד אֶת־כָּל־הָרֶכֶב וַיֹּותֵר מִמֶּנּוּ מֵאָה רָכֶב |
| 5 Коли б Давид не виступав і куди б не посилав його Саул, то скрізь добре впорувався, так, що Саул настановив його над своїм військовим людом. Увесь народ собі його вподобав, ба навіть і Саулові служаки. | 5 וַיָּבֹא אֲרַם דַּרְמֶשֶׂק לַעְזֹור לַהֲדַדְעֶזֶר מֶלֶךְ צֹובָה וַיַּךְ דָּוִיד בַּאֲרָם עֶשְׂרִים־וּשְׁנַיִם אֶלֶף אִישׁ |
| 6 І от сталося, що вони йшли додому, коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, вийшли жінки з усіх міст Ізраїля цареві Саулові назустріч, з радости ж: співали і танцювали під звуки бубнів та цимбалів. | 6 וַיָּשֶׂם דָּוִיד בַּאֲרַם דַּרְמֶשֶׂק וַיְהִי אֲרָם לְדָוִיד עֲבָדִים נֹשְׂאֵי מִנְחָה וַיֹּושַׁע יְהוָה לְדָוִיד בְּכֹל אֲשֶׁר הָלָךְ |
| 7 Жінки, танцюючи, повторювали приспів: «Саул побив тисячі, а Давид — десятки тисяч.» | 7 וַיִּקַּח דָּוִיד אֵת שִׁלְטֵי הַזָּהָב אֲשֶׁר הָיוּ עַל עַבְדֵי הֲדַדְעָזֶר וַיְבִיאֵם יְרוּשָׁלִָם |
| 8 Саул дуже розсердивсь, і не сподобалось йому це слово. Він сказав: «Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі, йому бракує хіба царства!» | 8 וּמִטִּבְחַת וּמִכּוּן עָרֵי הֲדַדְעֶזֶר לָקַח דָּוִיד נְחֹשֶׁת רַבָּה מְאֹד בָּהּ ׀ עָשָׂה שְׁלֹמֹה אֶת־יָם הַנְּחֹשֶׁת וְאֶת־הָעַמּוּדִים וְאֵת כְּלֵי הַנְּחֹשֶׁת׃ פ |
| 9 І з того часу дивився Саул на Давида скоса. | 9 וַיִּשְׁמַע תֹּעוּ מֶלֶךְ חֲמָת כִּי הִכָּה דָוִיד אֶת־כָּל־חֵיל הֲדַדְעֶזֶר מֶלֶךְ־צֹובָה |
| 10 Другого дня найшов злий дух від Бога на Саула, й він був не при собі серед дому; Давид же грав на струнах, як і щодня, а в Саула був у руці спис. | 10 וַיִּשְׁלַח אֶת־הֲדֹורָם־בְּנֹו אֶל־הַמֶּלֶךְ־דָּוִיד [לִשְׁאֹול־ כ] (לִשְׁאָל־לֹו ק) לְשָׁלֹום וּלְבָרֲכֹו עַל אֲשֶׁר נִלְחַם בַּהֲדַדְעֶזֶר וַיַּכֵּהוּ כִּי־אִישׁ מִלְחֲמֹות תֹּעוּ הָיָה הֲדַדְעָזֶר וְכֹל כְּלֵי זָהָב וָכֶסֶף וּנְחֹשֶׁת |
| 11 І метнув Саул списа, думаючи: «Приб’ю Давида до стіни!» Та Давид ухиливсь від нього два рази. | 11 גַּם־אֹתָם הִקְדִּישׁ הַמֶּלֶךְ דָּוִיד לַיהוָה עִם־הַכֶּסֶף וְהַזָּהָב אֲשֶׁר נָשָׂא מִכָּל־הַגֹּויִם מֵאֱדֹום וּמִמֹּואָב וּמִבְּנֵי עַמֹּון וּמִפְּלִשְׁתִּים וּמֵעֲמָלֵק |
| 12 І почав Саул боятися Давида, бо з ним був Господь, а від Саула відступив. | 12 וְאַבְשַׁי בֶּן־צְרוּיָה הִכָּה אֶת־אֱדֹום בְּגֵיא הַמֶּלַח שְׁמֹונָה עָשָׂר אָלֶף |
| 13 Тоді Саул віддалив його від себе і зробив його тисяцьким: він завжди був на чолі свого загону | 13 וַיָּשֶׂם בֶּאֱדֹום נְצִיבִים וַיִּהְיוּ כָל־אֱדֹום עֲבָדִים לְדָוִיד וַיֹּושַׁע יְהוָה אֶת־דָּוִיד בְּכֹל אֲשֶׁר הָלָךְ |
| 14 До чого б Давид не брався, все йому щастило, й Господь був з ним. | 14 וַיִּמְלֹךְ דָּוִיד עַל־כָּל־יִשְׂרָאֵל וַיְהִי עֹשֶׂה מִשְׁפָּט וּצְדָקָה לְכָל־עַמֹּו |
| 15 Саул же, бачивши, що йому щастить вельми, почав його боятись, | 15 וְיֹואָב בֶּן־צְרוּיָה עַל־הַצָּבָא וִיהֹושָׁפָט בֶּן־אֲחִילוּד מַזְכִּיר |
| 16 а ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він і входив і виходив перед народом. | 16 וְצָדֹוק בֶּן־אֲחִיטוּב וַאֲבִימֶלֶךְ בֶּן־אֶבְיָתָר כֹּהֲנִים וְשַׁוְשָׁא סֹופֵר |
| 17 Саул промовив до Давида: «Ось тобі, моя старша дочка Мерав: я дам її тобі за жінку, тільки мусиш мені бути добим витязем і Господні війни вести.» Сам же Саул думав: «Нехай не моя рука буде на ньому, а радше хай буде на ньому рука філістимлян.» | 17 וּבְנָיָהוּ בֶּן־יְהֹויָדָע עַל־הַכְּרֵתִי וְהַפְּלֵתִי וּבְנֵי־דָוִיד הָרִאשֹׁנִים לְיַד הַמֶּלֶךְ׃ פ |
| 18 Давид відповів Саулові: «Хто я такий і який мій рід — родина мого батька — в Ізраїлі, щоб мені бути царським зятем?» | |
| 19 Та як настав час видавати Мерав, дочку Саула, за Давида, ЇЇ віддано за жінку Адрієлові з Мехоли. | |
| 20 Тим часом Міхаль, дочка Саула, полюбила Давида, й як про це сповіщено Саула, це йому було довподоби. | |
| 21 Саул бо думав: «Віддам її за нього, й вона буде йому сильцем і рука філістимлян буде на ньому.» От і сказав Саул до Давида вдруге: «Сьогодні станеш моїм зятем.» | |
| 22 Саул звелів своїм слугам: «Говоріть потайки з Давидом таким робом: Цар прихильний до тебе, й усі його слуги тебе люблять. Зробися, отже, царським зятем.» | |
| 23 Слуги Саула передали ці слова Давидові на вухо, та Давид відповів: «Чи ж вам здається незначною річчю стати царським зятем? Та я ж чоловік убогий і невидатний!» | |
| 24 І переказали слуги Саулові: ось так, мовляв, говорив Давид. | |
| 25 Тоді Саул сказав: «Скажіть Давидові: Цар не бажає весільного гостинця, а тільки сто обрізних шкірок філістимлянських, щоб помститись над царськими ворогами.» Саул же продумував, як би його зробити так, щоб Давид потрапив у руки філістимлянам. | |
| 26 Його слуги донесли ці слова Давидові, й йому вподобалася справа — стати царським зятем. Призначений час не минув іще, | |
| 27 як Давид зібрався, двигнувся разом із своїми людьми, вбив двісті чоловік між філістимлянами й приніс двісті обрізних шкірок — повне число — цареві, щоб стати царським зятем. І Саул дав йому свою дочку Міхаль за жінку. | |
| 28 Бачив Саул і зрозумів, що Господь був із Давидом і що ввесь Ізраїль його любить, | |
| 29 і почав ще більше боятись Давида й став йому ворогом назавжди. | |
| 30 Філістимлянські князі й далі виступали в похід, але щоразу, як вони виступали, Давидові щастило понад усіх слуг Саула, й ім’я його стало вельми славним. |