Буття 44

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Потім Йосиф звелів старшому над його домом: Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.	1 Alors Joseph donna cet ordre à son intendant: “Remplis de nourriture les sacs de ces hommes, autant qu’ils peuvent en emporter, et remets l’argent de chacun à l’entrée de son sac.
2 А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб. І той зробив так, як велів Йосиф.	2 Puis tu mettras ma coupe, la coupe d’argent, à l’entrée du sac du plus jeune, avec l’argent de son blé.” L’intendant fit donc ce que Joseph avait commandé.
3 Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.	3 Au lever du jour, on renvoya ces hommes avec leurs ânes.
4 Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?	4 Ils venaient tout juste de sortir de la ville, ils n’étaient donc pas très loin, lorsque Joseph dit à son intendant: “Lance-toi à la poursuite de ces hommes et, lorsque tu les auras rejoints, tu leur diras: Pourquoi avez-vous rendu le mal pour le bien?
5 Таж то чаша, що з неї п’є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке.	5 Pourquoi avez-vous volé la coupe en argent de mon maître? N’est-ce pas celle dans laquelle il boit et avec laquelle il pratique la divination? Ce que vous avez fait là va vous porter malheur.”
6 Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.	6 L’intendant courut donc les rejoindre et leur répéta les paroles de Joseph.
7 А вони йому відповіли: Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!	7 Ils lui répondirent: “Pourquoi mon seigneur nous parle-t-il de cette façon? Nous n’avons pas l’habitude d’agir ainsi!
8 Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, — то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?	8 L’argent que nous avions trouvé sur le dessus de nos sacs, nous l’avons rapporté du pays de Canaan. Comment donc aurions-nous volé de l’argent ou de l’or dans la maison de ton maître?
9 Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами.	9 Si tu trouves cette coupe sur l’un de tes serviteurs, qu’il soit mis à mort, et que nous devenions les esclaves de mon seigneur.”
10 А той каже: Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні.	10 Il leur dit: “Soit! je vais vous juger sur vos paroles. Celui chez qui l’on trouvera la coupe sera mon esclave, et vous, vous serez libres.”
11 Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв’язав.	11 Sans perdre de temps, chacun déposa à terre son sac de blé et l’ouvrit.
12 Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, — і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.	12 La fouille commença par l’aîné, et finit par le plus jeune: on trouva la coupe dans le sac de Benjamin.
13 Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав’ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.	13 Tous alors déchirèrent leurs vêtements et, après avoir chargé leurs sacs sur leurs ânes, ils retournèrent vers la ville.
14 Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, — а він був ще там, — та й попадали перед ним ниць на землю.	14 Juda et ses frères rentrèrent dans la maison de Joseph; il était là et ils se prosternèrent à terre devant lui.
15 А Йосиф промовив до них: То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?	15 Joseph leur dit: “Qu’avez-vous fait? Ne savez-vous pas qu’un homme comme moi est capable de tout deviner?”
16 На те Юда відповів: Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша.	16 Alors Juda lui dit: “Nous n’avons rien à répondre à mon seigneur. Comment pourrions-nous nous justifier? Dieu a dévoilé la faute de tes serviteurs; nous serons donc les esclaves de mon seigneur, nous et celui dans la main duquel on a trouvé la coupe.”
17 А Йосиф каже: Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька.	17 Mais il leur dit: “Dieu me garde de faire cela! Celui sur qui on a trouvé ma coupe sera mon esclave, mais vous, retournez en paix vers votre père!”
18 Тоді приступив до нього Юда й каже: Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти — як сам фараон.	18 Juda s’avança alors vers lui, et dit: “Je t’en supplie mon seigneur, permets-moi seulement de te dire un mot. Ne te mets pas en colère contre ton serviteur, bien que tu sois comme le Pharaon.
19 Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?	19 Mon seigneur, tu nous as interrogés; tu nous as demandé: ‘Avez-vous un père ou un frère?’
20 Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.	20 Nous te l’avons dit, à toi mon seigneur: Nous avons un père qui est vieux. Dans sa vieillesse, il a eu un garçon qui reste seul de sa mère, car son frère est mort. Et cet enfant, son père l’aime.
21 Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.	21 Tu as ajouté en nous parlant: ‘Amenez-le moi pour que je le voie!’
22 Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.	22 Nous t’avons répondu, à toi mon seigneur: ‘Le garçon ne peut pas quitter son père, s’il manquait à son père, celui-ci en mourrait.’
23 Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.	23 “Alors tu nous as dit: ‘Si votre plus jeune frère ne vient pas avec vous, inutile de chercher à me voir.’
24 І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.	24 Aussi, lorsque nous sommes remontés vers notre père, nous lui avons rapporté tes paroles, mon seigneur.
25 Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.	25 Et plus tard, quand notre père nous a dit de retourner pour acheter un peu de nourriture,
26 А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з’явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.	26 nous lui avons répété: ‘Nous ne pouvons pas y aller si notre plus jeune frère ne vient pas avec nous. Nous ne partirons pas, car nous ne pourrons revoir cet homme que si notre plus jeune frère est avec nous.’
27 Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.	27 Alors mon père nous a dit: ‘Vous savez que ma femme Rachel m’a donné deux garçons.
28 Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.	28 Le premier a disparu et j’ai dit: Il a sûrement été dévoré. Je ne l’ai jamais revu jusqu’à ce jour.
29 Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.	29 Si vous m’enlevez encore celui-là et qu’il lui arrive malheur, vous aurez fait descendre mes cheveux blancs dans la tristesse au séjour des morts.’
30 Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами — його ж душа так зв’язана з душею хлопця —	30 “Ainsi, de la vie du garçon dépend celle de mon père. Et si je rentre chez mon père sans le garçon,
31 і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.	31 dès qu’il verra que le garçon n’est pas là, il en mourra, et tes serviteurs auront fait descendre les cheveux blancs de notre père, dans la tristesse, au séjour des morts.
32 Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.	32 “Je me suis porté garant du garçon auprès de mon père et je lui ai dit: ‘Si je ne le ramène pas, je serai coupable envers mon père pour toujours.’
33 Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.	33 Maintenant donc, permets que moi, ton serviteur, je reste à la place du garçon comme ton esclave, et que le garçon s’en retourne avec ses frères. Je ne pourrais pas supporter le malheur qui frapperait mon père!”
34 Бо ж як мені йти назад до свого батька, коли хлопця не буде зо мною? Хіба, щоб дивитися на горе, що постигне мого батька.