Лука 4

¹ Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,

² де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів.

³ А диявол йому й каже: «Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.»

⁴ Ісус озвався до нього: «Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.»

⁵ Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу,

⁶ і сказав до нього диявол: «Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу.

⁷ Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.»

⁸ Ісус у відповідь сказав до нього: «Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.»

⁹ Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: «Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу;

¹⁰ писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали;

¹¹ і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.»

¹² Але Ісус озвавсь до нього: «Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.»

¹³ І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.

¹⁴ Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні.

¹⁵ Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.

¹⁶ І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.

¹⁷ Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано:

¹⁸ «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,

¹⁹ оповістити рік Господній сприятливий.»

²⁰ А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього.

²¹ І він почав до них говорити: «Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.»

²² Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: «Чи ж він не син Йосифа»?

²³ А він казав їм: «Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.»

²⁴ Він же додав: «Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.

²⁵ Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю,

²⁶ однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки.

²⁷ Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.»

²⁸ Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву

²⁹ і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу.

³⁰ Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

³¹ Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу.

³² І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади.

³³ А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним:

³⁴ «Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти — святий Божий.»

³⁵ Ісус же погрозив йому, кажучи: «Мовчи і вийди з нього.» І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому.

³⁶ Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: «Що за слово, — що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!»

³⁷ І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні.

³⁸ Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили.

³⁹ І, нахилившись над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.

⁴⁰ А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх.

⁴¹ А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: «Ти — Син Божий!» Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він — Христос.

⁴² Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити.

⁴³ А він сказав їм: «Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.»

⁴⁴ І проповідував по синагогах у Юдеї.