Сирах 29

¹ Хто чинить милосердя, той ближньому позичає; хто йому допомагає, той зберігає заповіді.

² Позичай же ближньому, коли він потребує, а й віддай назад ближньому слушного часу.

³ Дотримуй слова і будь з ним чесний, то й знайдеш те завжди, що тобі потрібне.

⁴ Багато таких, що позику за знахідку вважають: надокучливі вони для тих, які допомогли їм.

⁵ Перед тим, як узяти, такий в руки цілує, про багатство ближнього смирненько балакає, — треба віддавати, то він зволікатиме, віддасть образливим словом чи на лихі часи нарікатиме.

⁶ А як і зможе заплатити — то й половину одержавши, радітимуть із того, немов із знахідки. Бо інакше він позбавить його власних грошей: знечев’я такий бо йому ворогом стане, прокльонами й наклепами йому віддячиться, а замість слави відплатить йому безчестям.

⁷ Многі з-за того лукавства й не бажають позичати — бояться бо задармо майна позбутися.

⁸ З покірним, одначе, будь довготерпеливий і не зволікай супроти нього з твоєю милостинею.

⁹ Заповіді ради за бідолаху заступись і в потребі не відсилай його впорожні.

¹⁰ Пожертвуй грішми твоїми ради брата й друга: хай під каменем не іржавіють, хай не пропадають.

¹¹ Скарб свій вживай згідно з заповідями Всевишнього: це тобі буде корисніше, ніж золото.

¹² Милостиню замкни у себе в коморах — вона тебе вирятує з усякого нещастя.

¹³ Над сильний щит і над спис важкий воюватиме на ворога вона за тебе.

¹⁴ Добра людина поручиться за ближнього свого, той же, хто втратив сором, його покине.

¹⁵ Тож не забудь ту послугу з боку ручителя: він бо за тебе віддав свою душу.

¹⁶ Грішник розтринькає добро поручителя, невдячна душа покине свого рятівника.

¹⁷ Багато заможних порука зруйнувала, жбурляла їх, наче хвилі морськії.

¹⁸ Виселила вона мужів премогутніх, та й блукали вони між народами чужими.

¹⁹ Грішник, що поривається поручитись, а женеться за зиском, — під суд потрапить.

²⁰ Ближньому допомагай за твоєю спромогою, а й зважай на те, щоб самому не провалитись.

²¹ Головне для життя — вода, хліб і одяг та й хата, щоб було чим прикрити наготу.

²² Ліпше життя злиденне під дахом з драниць, аніж пишні страви у домі чужому.

²³ Чи в тебе мало, чи багато — будь задоволений, то й не вчуєш докору, мовляв — ти приходень.

²⁴ Лихе то життя — з хати в хату тинятись і, де б не примістився, не сміти уст розтулити.

²⁵ Пригостиш, даси пити, — а подяки не буде; до того ж і слова ще гіркії почуєш:

²⁶ «Йди сюди, зайдо, стола приготуй. Маєш там щось? Ну, то дай мені їсти!

²⁷ Забирайся, зайдо, поступися гіднішому: загостив до мене брат мій — я хати потребую!»

²⁸ Тяжко оте для людини розумної — за хату чути докір та зневагу від вірителя.