Буття 37

¹ Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.

² Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами — а був він ще хлопець — із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.

³ Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.

⁴ Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.

⁵ А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.

⁶ Каже їм: Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:

⁷ сниться мені, оце в’яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму.

⁸ То й кажуть до нього брати: Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами? І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.

⁹ Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені.

¹⁰ І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?

¹¹ Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам’ятав собі те.

¹² Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.

¹³ А Ізраїль сказав до Йосифа: Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них. Він же відповів йому: Я тут.

¹⁴ І сказав батько до нього: Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку. Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.

¹⁵ Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: Чого шукаєш?

¹⁶ Він же відрік: Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?

¹⁷ А чоловік відповів: Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан. І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.

¹⁸ Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.

¹⁹ Тож казав один до одного: Он іде той сновида!

²⁰ Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: — лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів.

²¹ Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, — сказавши: Не вбиваймо життя!

²² Далі Рувим сказав до них: Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте. Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.

²³ І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,

²⁴ взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.

²⁵ І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.

²⁶ Тоді каже Юда до своїх братів: Що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров?

²⁷ Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло. І послухали його брати.

²⁸ Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.

²⁹ Тоді повернувся Рувим до ями — аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,

³⁰ і, прийшовши до братів, каже: Хлопця немає, а я — куди піду?

³¹ І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,

³² і послали квітчасту одежу батькові з словами: Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні.

³³ Пізнав він її і сказав: Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!

³⁴ Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.

³⁵ Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу. І плакав за ним його батько.

³⁶ А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.