| 1 A vida do homem sobre a terra é uma milícia; os seus dias são como os dias dum mercenário. | 1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його? |
| 2 Assim como um escravo (fatigado) suspira pela sombra, e o mercenário espera o seu salário, | 2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати, |
| 3 assim também eu tive meses vazios (de consolação), e contei noites trabalhosas. | 3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю. |
| 4 Se durmo, digo: Quando me levantarei eu? (Depois de levantado) espero a tarde, e sacio-me de dores até à noite. | 4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку. |
| 5 A minha carne está coberta de podridão e de imundície do pó, a minha pele está enrugada e supura. | 5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм. |
| 6 Os meus dias correm mais rápidos que o cortar da teia pelo tecelão, consomem-se sem esperança (de voltar). | 6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають. |
| 7 Lembra-te que a minha vida é um sopro e que os meus olhos não tornarão a ver a felicidade (perdida). | 7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя. |
| 8 Não me verá mais o olhar humano; os teus olhos procurar-me-ão, mas eu não subsistirei. | 8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде. |
| 9 Assim como a nuvem se dissipa e passa, assim aquele que descer ao sepulcro, não subirá, | 9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде. |
| 10 Nem voltará mais a sua casa, nem o lugar onde estava o conhecerá jamais. | 10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає. |
| 11 E por isso eu não reprimirei a minha língua, falarei na angústia do meu espírito, lamentar-me-ei na amargura da minha alma. | 11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї. |
| 12 (Direi ao Senhor): Porventura sou eu o mar ou um monstro marinho, para me teres encerrado como num cárcere? | 12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу? |
| 13 Se eu digo: "Consolar-me-á o meu leito, a minha cama (onde repousarei) aliviará o meu sofrer." | 13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу, |
| 14 tu me aterras com sonhos, e me horrorizas com horríveis visões. | 14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш. |
| 15 Por isso a minha alma prefere a estrangulação, os meus ossos preferem a morte. | 15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання. |
| 16 Perdi as esperanças, não viverei mais; tem piedade de mim, porque os meus dias são nada. | 16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув! |
| 17 Que coisa é o homem para tanto te importares com ele, para se ocupar dele o leu coração, | 17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу, |
| 18 para o visitares todas as manhãs, e o pores à prova todos os instantes? | 18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі? |
| 19 Até quando não cessarás de olhar para mim, sem permitir que eu (respire ou) engula a minha saliva? | 19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути? |
| 20 Se pequei, que te farei eu ó guarda dos homens (para te aplacar)? porque me puseste contrário a ti, e me tornei pesado a mim mesmo? | 20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе? |
| 21 Porque não me tiras o meu pecado, e porque não apagas a minha iniquidade? Eis que vou agora dormir no pó, e, se tu me buscares pela manhã, já não existirei. | 21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.» |
