Суддів 21

¹ І заприсягли були сини Ізраїля Міцпі: «Ніхто з нас не віддасть дочки за веніяминянина.»

² Пішов народ у Бетел, і сиділи вони там аж до вечора перед Богом і зняли великий лемент та стали плакати вголос,

³ кажучи: «Чому, Господи, Боже Ізраїля, так в Ізраїлі сталось, що нині не стало одного коліна в Ізраїлі?»

⁴ Другого дня встав народ уранці, й спорудили вони там жертовник і принесли всепаленя та мирні жертви.

⁵ І питали сина Ізраїля: «Хто з усіх колін Ізраїля не прибув на збори Господні?» Бо присягнено було великою присягою: хто, мовляв, не прийде в Міцпу перед Господа, того скарати смертю.

⁶ Жаль стало синам Ізраїля братів своїх веніяминян, і говорили вони: «Винищено нині одне коліно з Ізраїля.

⁷ Що нам робити з тими, що зостались? Де взяти їм жінок? Таж ми заклялись Господом, що не віддаватимемо за них наших дочок?»

⁸ І спитали: «Чи нема часом кого з колін Ізраїля, що не прийшов був перед Господа в Міцпу?» І виявилось, що ніхто з Явеш-Гілеаду не прибув на збори в табір.

⁹ І справді, як було зроблено перегляд народу, не знайшлось між ним ні одного з мешканців Явеш-Гілеаду.

¹⁰ Тоді громада послала туди дванадцять тисяч найхоробріших мужів і наказала їм: «Ідіть та й повбивайте мешканців Явеш-Гілеаду мечем, разом із жінками й дітьми.

¹¹ Але ось як маєте робити: кожного мужчину й кожну жінку, що взнала чоловіка, ви виб’єте впень; дівиць же зоставите живими.» Так і вчинили.

¹² І знайшли між мешканцями Явеш-Гілеаду чотириста молодих дівчат-дівиць, що не знали чоловічого ложа, й привели їх у табір у Шіло, що в Ханаан-землі.

¹³ Тоді громада послала посланців, щоб перемовитися з веніяминянами, які були на Ріммон-скелі, та об’явити їм мир.

¹⁴ Повернулись тоді веніяминяни, й передано їм дівчата, що зосталися живими з жінок Явеш-Гілеаду. Але й так їх не вистачило для всіх.

¹⁵ І жалкував народ над Веніямином, що Господь учинив таку втрату в Ізраїлі.

¹⁶ Старші в громаді й сказали: «Що нам зробити з тими, що зостались, де взяти для них жінок?» Бо й жіноцтво було винищене у Веніямина.

¹⁷ І говорили: «Як зберегти те, що зосталось від Веніямина, щоб не перевелось одне коліно в Ізраїлі?

¹⁸ Тільки ж не можна нам дочок наших віддавати за них, бо сини Ізраїля поклялись, ось як: Проклят, хто віддасть за Веніямина дочку!»

¹⁹ Та потім сказали собі: щороку, мовляв, буває свято Господнє в Шіло, що лежить на північ від Бетелу, на схід від шляху, що йде вгору від Бетелу до Сихему й на південь від Левони.

²⁰ Отож дали вони синам Веніямина таку пораду: «Ідіть, засядьтеся в виноградниках та й ждіть,

²¹ І як побачите, що дочки Шіло вийдуть на танок і хороводи, вискочіть з виноградників, і кожен з вас нехай викраде собі шілоську дівчину за жінку, та й ідіть додому в землю Веніямина.

²² Якже прийдуть батьки їхні чи брати скаржитись перед нами, ми відкажемо їм: „Простіть їм на наш рахунок: бо й ми не могли взяти для кожного з них жінки на війні, та й ви не дали їх їм (добровільно); бо тоді були б ви винні.“

²³ Так і зробили сини Веніямина: здобули собі, скільки їм було треба жінок між танцюючими, що їх схопили, та й пішли собі назад у своє спадкоємство, відбудували міста й осілись у них.

²⁴ І розійшлись тоді сини Ізраїля звідтіль кожний у своє коліно та до свого роду; кожен повернувся до свого наділу.

²⁵ Того часу не було царя в Ізраїлі; кожен робив, що йому було довподоби.