Суддів 17

¹ Був один чоловік з гори Ефраїм, на ім’я Міхай.

² Раз якось промовив він до матері своєї: «Ті тисяча сто срібних шеклів, які взято було в тебе й про які ти вирекла була прокльон при мені, це срібло в мене: я взяв їх і оце тобі назад повертаю.» І відказала йому його мати: «Нехай благословить тебе Господь, мій сину!»

³ Коли він повернув матері своїй тисячу сто шеклів срібла, мати його сказала: «Я хочу присвятити від себе це срібло Господеві, хочу зробити з нього для мого сина різьбленого й литого боввана.»

⁴ І коли він повернув його своїй матері, взяла вона двісті шеклів срібла та й дала золотареві, а той зробив з них різьбленого й литого боввана, щоб поставити в хаті в Міхая.

⁵ Таким чином мав Міхай у себе божницю, зробив ефод і терафи й посвятив одного свого сина, і той був йому за священика.

⁶ Того часу не було в Ізраїлі царя й кожний чинив, що йому було довподоби.

⁷ А був один юнак з Вифлеєму Юдейського, з коліна Юди; він був левіт і перебував там зайдою.

⁸ Покинув він місто Вифлеєм Юдейський, щоб перебувати, де доведеться, і, подорожуючи, зайшов на Ефраїм-гору, в господу Міхая.

⁹ І спитав його Міхай: «Звідки йдеш?» А той до нього: «Я — левіт, з Вифлеєму Юдейського; ходжу я, щоб осістись, де доведеться.»

¹⁰ Сказав йому Міхай: «Зостаньсь у мене та й будь мені за батька й за священика. Даватиму тобі щороку десять срібних шеклів, повну одежу й харчі.»

¹¹ Пристав левіт на те, щоб жити з ним, і став юнак у нього як один з його синів.

¹² Посвятив Міхай левіта, і юнак став у нього за священика й жив у домі Міхая.

¹³ Сказав Міхай: «Тепер я знаю, що Господь буде доброзичливий до мене, бо маю левіта за священика.»