Іван 17

¹ Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив,

² згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.

³ А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого — Ісуса Христа.

⁴ Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.

⁵ Тепер же прослав мене, Отче, у себе — славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

⁶ Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє.

⁷ Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені — від тебе;

⁸ слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав.

⁹ Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони — твої.

¹⁰ І все моє — твоє, твоє ж — моє, і в них я прославився.

¹¹ Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!

¹² Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання.

¹³ Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.

¹⁴ Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, — не від світу бо вони, так само, як і я не від світу.

¹⁵ Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише — щоб зберіг їх від лихого.

¹⁶ Вони не від світу так само, як і я не від світу.

¹⁷ Освяти їх у твоїй істині: слово твоє — істина.

¹⁸ Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ.

¹⁹ Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

²⁰ Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене,

²¹ щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав.

²² І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно.

²³ Я — в них, і ти — в мені, — щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене.

²⁴ Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу.

²⁵ Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене.

²⁶ І об’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, — а я в них!»