Марко 8

¹ За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:

² Шкода мені люду, — ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.

³ Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека.

⁴ Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?

⁵ Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, — відказали ті.

⁶ Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.

⁷ Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.

⁸ І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;

⁹ було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.

¹⁰ А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.

¹¹ Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку — вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.

¹² Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!

¹³ І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.

¹⁴ Учні ж забули взяти хліба — мали з собою лиш один хліб у човні.

¹⁵ І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!

¹⁶ І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.

¹⁷ Ісус, довідавшись про те, каже до них: Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?

¹⁸ Маючи очі — не бачите? Маючи вуха — не чуєте? Не пам’ятаєте,

¹⁹ як я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? — Дванадцять — кажуть йому.

²⁰ А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? — Сім, — кажуть.

²¹ І він сказав їм: То й ще не розумієте?

²² Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.

²³ Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш щонебудь?

²⁴ Глянув той і каже: Бачу людей, — наче б дерева ходячі!

²⁵ Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.

²⁶ І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь.

²⁷ І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: За кого мене люди мають?

²⁸ Ті йому й відказали: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків.

²⁹ А ви, — спитав їх, — що кажете про мене: хто я? Озвавсь Петро та й каже до нього: Ти — Христос.

³⁰ Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.

³¹ І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.

³² А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.

³³ Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.

³⁴ І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.

³⁵ Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.

³⁶ Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?

³⁷ Що бо людина може дати взамін за власну душу?

³⁸ Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.