Марко 2

¹ Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі.

² І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом.

³ І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо.

⁴ А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений.

⁵ Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи.

⁶ А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі:

⁷ І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?

⁸ Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?

⁹ Що легше — сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?

¹⁰ Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, — мовить до розслабленого:

¹¹ Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.

¹² Устав той — і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили!

¹³ І знову вийшов над море, і ввесь народ сходився до нього, і він навчав їх.

¹⁴ А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: Іди за мною! Той устав і пішов слідом за ним.

¹⁵ І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, — тих, що за ним ішли.

¹⁶ І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: Чого він їсть і п’є з митарями та грішниками?

¹⁷ Ісус, почувши те, сказав їм: Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних.

¹⁸ Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?

¹⁹ Ісус відповів їм: Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити.

²⁰ Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів.

²¹ Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша.

²² Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино — у нові бурдюки!

²³ Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся.

²⁴ А фарисеї ж: йому й кажуть: Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?

²⁵ А він їм: Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, — зголоднів бо він сам і ті, що з ним були?

²⁶ Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з’їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?

²⁷ І каже до них: Суботу установлено для людини, а не людину для суботи,

²⁸ тож Син Чоловічий — Владика й над суботою.