Амос 5

¹ Слухайте це слово, яке я виголошую над вами, — жалобну пісню, доме Ізраїля:

² Упала, більш не встане Ізраїлева діва! Лежить на власній землі навзнак, і нікому її підвести!

³ Бо так говорить Господь Бог: «У місті, що виступало тисяччю в похід, зостанеться лиш сотня; у місті ж, що виступало сотнею, зостанеться лиш десять для дому Ізраїля.»

⁴ Бо так говорить Господь до дому Ізраїля: «Шукайте мене, й житимете.

⁵ Бетелу не шукайте, та й до Гілгалу не ходіте, і в Версавію не проходьте, бо Гілгал таки піде в неволю, Бетел на ніщо зійде.»

⁶ Шукайте Господа, і житимете; інакше він кинеться, немов вогонь, на дім Йосифа і пожере його, і нікому буде в Бетелі його гасити.

⁷ О ви, що обертаєте у полин правосуддя і що кидаєте на землю справедливість!

⁸ Той, що творить Косаря та Квочку, перемінює темряву на ранок, а з дня робить ніч темну; що кличе води моря і на поверхню землі їх розливає, — Господь, ім’я йому!

⁹ Він насилає на потужного, мов блискавку, руїну, і спустошення приходить на твердиню.

¹⁰ А вони ненавидять суддю у брамі, бридяться тими, що говорять правду.

¹¹ Тому, за те, що топчете вбогого й здираєте хабар із нього хлібом, ви, збудувавши з тесаного каменя доми, — не будете в них жити; ви насадили виноградники препишні, — але вина з них не будете пити.

¹² Бо я знаю, яка їх безліч — тих переступів ваших, і які великі гріхи і ваші; ви, що утискаєте праведника, що берете викуп, і відпихаєте убогого при брамі!

¹³ Тому розсудливий мовчить такого часу, бо то — лихий час.

¹⁴ Добра шукайте, не зла, щоб могли жити і щоб Господь, Бог сил, був з вами, як то ви кажете.

¹⁵ Ненавидьте зло, любіть добро, встановіть у брамі справедливість, — може, Господь, Бог сил, змилується над решткою Йосифа.

¹⁶ Тому так каже Господь, Бог сил, Адонай: «По всіх майданах лемент буде, і по всіх вулицях будуть кричати: Леле, леле! Плугатаря закличуть до жалоби, до плачу — тих, що вміють пісень похоронних.

¹⁷ І по всіх виноградниках плач буде, бо я перейду серед тебе, — слово Господнє.

¹⁸ Горе вам, що прагнете дня Господнього! Навіщо вам той день Господній? Він — темрява, не світло!

¹⁹ Це все одно, якби хтось утік від лева й наскочив на ведмедя, або, ввійшовши в хату, сперся об стіну рукою, а його б гадина вкусила.

²⁰ Хіба ж бо день Господній не буде темрява, а світло? Не пітьма без просвітку?

²¹ Мені осоружні, мені обридли ваші свята; ваші врочисті збори мені не довподоби.

²² Хоч ви мені й принесете всепалення та ваші хлібні жертви, я їх не прийму. На ваші мирні жертви з годованого скоту я й не погляну.

²³ Усунь від мене твоїх пісень гомін! Гри твоїх гарф я слухати не хочу.

²⁴ Нехай тече, неначе води, справедливість — і правда, як ріка потужна.

²⁵ Чи ви, доме Ізраїля, приносили мені в пустині жертви та офіри протягом сорока років?

²⁶ Ви візьмете Сіккута, вашого царя, і зорю бога вашого Кійюна, бовванів ваших, що ви їх собі наробили.

²⁷ Тому я виселю вас за Дамаск», — слово Господнє, — Бог сил його ім’я.