Єзекиїл 12

¹ І надійшло до мене таке слово Господнє:

² «Сину чоловічий! Ти живеш серед дому бунтарів; вони мають очі, щоб бачити, та не бачать; мають вуха, щоб слухати, та не слухають, бо вони дім бунтарів.

³ Ти ж, сину чоловічий, наготуй собі клунки для виселення та й виберися серед ясного дня в них на очу, і переселися з твого місця на інше, на їхніх очах: може їм відкриються очі, що вони дім бунтарів.

⁴ Винось же твої клунки, клунки вигнання, вдень, у них на очу, та й вийдеш увечорі на їхніх очах, як то виходять на вигнання.

⁵ У них на очу пробий собі діру в стіні й вийди нею.

⁶ На їхніх очах візьмеш клунок на плечі й вийдеш потемки, закривши собі вид, щоб не дивитись на країну; я бо поставив тебе знаком домові Ізраїля.»

⁷ І зробив я так, як мені заповідано: клунки мої, в дорогу на вигнання, я повиносив удень, як подорожні клунки, а ввечорі пробив рукою діру в стіні й вийшов у темноті, поклавши клунок на плечі, у них на очу.

⁸ Вранці ж надійшло таке слово Господнє до мене:

⁹ «Сину чоловічий! Чи дім Ізраїля, дім бунтарів, не питав тебе: Що це ти робиш?

¹⁰ Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Це — віщування проти князя в Єрусалимі й проти всього дому Ізраїля, що живе там.

¹¹ Скажи: Я для вас знаком. Як я вчинив, так станеться: вони підуть на вигнання, у неволю.

¹² А князь, що серед них, візьме клунок на плечі й вийде потемки, через мур, що проломлять, щоб вийти через нього. Він закриє собі обличчя, щоб не бачити країни.

¹³ Я розставлю на нього мою сіть, і він упіймається в мої тенета. Я одведу його в Вавилон, у Халдейську землю, та він її не буде бачити, й умре там.

¹⁴ А всіх, що вколо нього, помічників його, й усе його військо порозвіваю на всі вітри, і позад них меча добуду.

¹⁵ Вони взнають, що я — Господь, як я розсію їх проміж народами й порозвіваю їх по всіх країнах.

¹⁶ Але я збережу з них кілька чоловік від меча, від голоднечі та від чуми, щоб вони розповіли про всі їхні мерзоти поміж народами, куди поприходять, щоб ті знали, що я — Господь.»

¹⁷ І надійшло до мене таке слово Господнє:

¹⁸ «Сину чоловічий! Ти їстимеш твій хліб у тривозі і воду твою питимеш у турботі й у страсі,

¹⁹ і скажеш людям краю: Так каже Господь Бог про мешканців Єрусалиму, в землі Ізраїльській: Хліб свій їстимуть вони з острахом і воду свою питимуть полохливо, бо їхня країна з усім, що є в ній, буде зруйнована з-за насильства її мешканців.

²⁰ Міста їхні, людні нині, будуть зруйновані, а земля стане пустинею, і взнаєте, що я — Господь.»

²¹ І надійшло до мене таке слово Господнє:

²² «Сину чоловічий! Що то за поголоска у вас в Ізраїльській землі: Дні минають, та всі видіння марні?

²³ Оце ж скажи їм: Так каже Господь Бог: Я покладу край цій поговірці, її в Ізраїлі не будуть повторювати більше. Зате скажи їм: Час близько, і справдиться кожне видіння.

²⁴ Бо ніяке видіння в домі Ізраїля не буде більше марним, і ніяке віщування не буде більше облудним.

²⁵ Бо це я, Господь, буду говорити, і яке я слово проречу, воно справдиться, не буде проволоки більше. Таки за ваших днів, о доме бунтівничий, я виречу слово і виконаю його», — слово Господа Бога.

²⁶ І надійшло до мене таке слово Господнє:

²⁷ «Сину чоловічий! Ось дім Ізраїля говорить: Видіння, що оцей бачить, збудеться по довгім часі; він пророкує про далеке майбутнє.

²⁸ Та ти скажи їм: Так говорить Господь Бог: Не буде більше проволоки ані єдиному моєму слову. Слово, що я проречу, справдиться» — слово Господа Бога.