Іван 5

Біблія	BIBLIA
1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.	1 Después de esto, hubo una fiesta de los judíos, y Jesús subió a Jerusalén.
2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів.	2 Hay en Jerusalén, junto a la Probática, una piscina que se llama en hebreo Betesda, que tiene cinco pórticos.
3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:	3 En ellos yacía una multitud de enfermos, ciegos, cojos, paralíticos, esperando la agitación del agua.
4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.	4 Porque el Angel del Señor bajaba de tiempo en tiempo a la piscina y agitaba el agua; y el primero que se metía después de la agitación del agua, quedaba curado de cualquier mal que tuviera.
5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.	5 Había allí un hombre que llevaba treinta y ocho años enfermo.
6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»	6 Jesús, viéndole tendido y sabiendo que llevaba ya mucho tiempo, le dice: «¿Quieres curarte?»
7 «Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»	7 Le respondió el enfermo: «Señor, no tengo a nadie que me meta en la piscina cuando se agita el agua; y mientras yo voy, otro baja antes que yo».
8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»	8 Jesús le dice: «Levántate, toma tu camilla y anda».
9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.	9 Y al instante el hombre quedó curado, tomó su camilla y se puso a andar. Pero era sábado aquel día.
10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»	10 Por eso los judíos decían al que había sido curado: «Es sábado y no te está permitido llevar la camilla».
11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»	11 El le respondió: «El que me ha curado me ha dicho: Toma tu camilla y anda».
12 Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»	12 Ellos le preguntaron: «¿Quién es el hombre que te ha dicho: Tómala y anda?»
13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.	13 Pero el curado no sabía quién era, pues Jesús había desaparecido porque había mucha gente en aquel lugar.
14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»	14 Más tarde Jesús le encuentra en el Templo y le dice: «Mira, estás curado; no peques más, para que no te suceda algo peor».
15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.	15 El hombre se fue a decir a los judíos que era Jesús el que lo había curado.
16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.	16 Por eso los judíos perseguían a Jesús, porque hacía estas cosas en sábado.
17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»	17 Pero Jesús les replicó: «Mi Padre trabaja hasta ahora, y yo también trabajo».
18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.	18 Por eso los judíos trataban con mayor empeño de matarle, porque no sólo quebrantaba el sábado, sino que llamaba a Dios su propio Padre, haciéndose a sí mismo igual a Dios.
19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.	19 Jesús, pues, tomando la palabra, les decía: «En verdad, en verdad os digo: el Hijo no puede hacer nada por su cuenta, sino lo que ve hacer al Padre: lo que hace él, eso también lo hace igualmente el Hijo.
20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.	20 Porque el Padre quiere al Hijo y le muestra todo lo que él hace. Y le mostrará obras aún mayores que estas, para que os asombréis.
21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.	21 Porque, como el Padre resucita a los muertos y les da la vida, así también el Hijo da la vida a los que quiere.
22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,	22 Porque el Padre no juzga a nadie; sino que todo juicio lo ha entregado al Hijo,
23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.	23 para que todos honren al Hijo como honran al Padre. El que no honra al Hijo no honra al Padre que lo ha enviado.
24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.	24 En verdad, en verdad os digo: el que escucha mi Palabra y cree en el que me ha enviado, tiene vida eterna y no incurre en juicio, sino que ha pasado de la muerte a la vida.
25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.	25 En verdad, en verdad os digo: llega la hora (ya estamos en ella), en que los muertos oirán la voz del Hijo de Dios, y los que la oigan vivirán.
26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.	26 Porque, como el Padre tiene vida en sí mismo, así también le ha dado al Hijo tener vida en sí mismo,
27 І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.	27 y le ha dado poder para juzgar, porque es Hijo del hombre.
28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,	28 No os extrañéis de esto: llega la hora en que todos los que estén en los sepulcros oirán su voz
29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.	29 y saldrán los que hayan hecho el bien para una resurrección de vida, y los que hayan hecho el mal, para una resurrección de juicio.
30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.	30 Y no puedo hacer nada por mi cuenta: juzgo según lo que oigo; y mi juicio es justo, porque no busco mi voluntad, sino la voluntad del que me ha enviado.
31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.	31 «Si yo diera testimonio de mí mismo, mi testimonio no sería válido.
32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.	32 Otro es el que da testimonio de mí, y yo sé que es válido el testimonio que da de mí.
33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.	33 Vosotros mandasteis enviados donde Juan, y él dio testimonio de la verdad.
34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.	34 No es que yo busque testimonio de un hombre, sino que digo esto para que os salvéis.
35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.	35 El era la lámpara que arde y alumbra y vosotros quisisteis recrearos una hora con su luz.
36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.	36 Pero yo tengo un testimonio mayor que el de Juan; porque las obras que el Padre me ha encomendado llevar a cabo, las mismas obras que realizo, dan testimonio de mí, de que el Padre me ha enviado.
37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.	37 Y el Padre, que me ha enviado, es el que ha dado testimonio de mí. Vosotros no habéis oído nunca su voz, ni habéis visto nunca su rostro,
38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.	38 ni habita su palabra en vosotros, porque no creéis al que El ha enviado.
39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!	39 «Vosotros investigáis las escrituras, ya que creéis tener en ellas vida eterna; ellas son las que dan testimonio de mí;
40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.	40 y vosotros no queréis venir a mí para tener vida.
41 Слави не приймаю я від людей.	41 La gloria no la recibo de los hombres.
42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.	42 Pero yo os conozco: no tenéis en vosotros el amor de Dios.
43 В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.	43 Yo he venido en nombre de mi Padre, y no me recibís; si otro viene en su propio nombre, a ése le recibiréis.
44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?	44 ¿Cómo podéis creer vosotros, que aceptáis gloria unos de otros, y no buscáis la gloria que viene del único Dios?
45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.	45 No penséis que os voy a acusar yo delante del Padre. Vuestro acusador es Moisés, en quién habéis puesto vuestra esperanza.
46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!	46 Porque, si creyerais a Moisés, me creeríais a mí, porque él escribió de mí.
47 Не віривши ж його писанням — як моїм словам повірите?»	47 Pero si no creéis en sus escritos, cómo vais a creer en mis palabras?»