Іван 4

¹ Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

² — а не христив же Ісус сам, лише учні його,

³ то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

⁴ А треба було йому переходити Самарією.

⁵ Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

⁶ Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

⁷ Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

⁸ Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

⁹ Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

¹⁰ Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

¹¹ Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?

¹² Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

¹³ А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.

¹⁴ Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

¹⁵ Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

¹⁶ «Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

¹⁷ Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!

¹⁸ П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

¹⁹ А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.

²⁰ Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

²¹ Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

²² Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

²³ Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

²⁴ Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

²⁵ Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

²⁶ А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

²⁷ Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

²⁸ Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

²⁹ «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

³⁰ І вийшли з міста й подалися до нього.

³¹ А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

³² Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

³³ Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

³⁴ «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

³⁵ Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.

³⁶ Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.

³⁷ Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

³⁸ Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

³⁹ Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

⁴⁰ Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

⁴¹ Та й багато більше увірували з-за його слова.

⁴² Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»

⁴³ А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

⁴⁴ Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

⁴⁵ Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.

⁴⁶ Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

⁴⁷ Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

⁴⁸ Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

⁴⁹ А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

⁵⁰ Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

⁵¹ А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

⁵² Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.

⁵³ І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

⁵⁴ Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.