Іван 7

¹ І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.

² Наближалося ж юдейське свято Кучок.

³ Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.

⁴ Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»

⁵ Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!

⁶ Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора — завжди готова.

⁷ Не може світ вас ненавидіти, — а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.

⁸ Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»

⁹ Мовивши так до них, залишився у Галилеї.

¹⁰ Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.

¹¹ Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»

¹² І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, — він лише народ туманить.

¹³ Однак ніхто не говорив про нього явно — зо страху перед юдеями.

¹⁴ А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.

¹⁵ І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»

¹⁶ А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.

¹⁷ Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.

¹⁸ Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.

¹⁹ Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»

²⁰ Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»

²¹ А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.

²² Тим то дав вам Мойсей обрізання, — воно й не від Мойсея, лише від предків, — і ви обрізуєте чоловіка в суботу.

²³ Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, — ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!

²⁴ Не судіте з вигляду зовнішнього — судіте справедливим судом!»

²⁵ Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?

²⁶ Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?

²⁷ Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»

²⁸ Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, — а того ви не знаєте.

²⁹ Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»

³⁰ Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього — не настала бо ще його година.

³¹ Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»

³² Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.

³³ Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами — і піду до того, хто мене послав.

³⁴ Шукатимете мене — і не знайдете. І де я буду — не зможете прийти.»

³⁵ Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?

³⁶ Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»

³⁷ Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є!

³⁸ Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»

³⁹ Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

⁴⁰ Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»

⁴¹ Інші ж: «Він — Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?

⁴² Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»

⁴³ І роздор виник із-за нього серед народу.

⁴⁴ Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.

⁴⁵ Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»

⁴⁶ Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»

⁴⁷ Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?

⁴⁸ Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?

⁴⁹ Та проклятий той народ, що закону не знає!»

⁵⁰ Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:

⁵¹ «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»

⁵² Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»

⁵³ І розійшлися кожен до свого дому.