Іван 8

¹ Подавсь Ісус на Оливну гору.

² Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.

³ І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,

⁴ і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.

⁵ Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»

⁶ Іспитували вони його, казавши так, — щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.

⁷ А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!»

⁸ І знову нахилившись, писав по землі.

⁹ Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.

¹⁰ Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»

¹¹ «Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»

¹² І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»

¹³ Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе — неправдиве твоє свідоцтво.»

¹⁴ А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.

¹⁵ Ви судите за тілом — я не суджу нікого.

¹⁶ Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.

¹⁷ Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей — правдиве.

¹⁸ Я свідчу про себе самого, — й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»

¹⁹ Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»

²⁰ Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.

²¹ А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»

²² Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»

²³ І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, я — не з цього світу.

²⁴ Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я — Сущий, помрете у ваших гріхах.»

²⁵ Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.

²⁶ Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»

²⁷ А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.

²⁸ Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,

²⁹ і що той, хто послав мене, — зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»

³⁰ І коли говорив так, численні увірували в нього.

³¹ І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми

³² і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»

³³ Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»

³⁴ Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник!

³⁵ Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син.

³⁶ Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.

³⁷ Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.

³⁸ Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»

³⁹ Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові.

⁴⁰ Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.

⁴¹ Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, — кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»

⁴² А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

⁴³ Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.

⁴⁴ Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.

⁴⁵ Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.

⁴⁶ Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?

⁴⁷ Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»

⁴⁸ Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»

⁴⁹ Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж — зневажаєте мене.

⁵⁰ Слави для себе я не шукаю. Є — хто шукає і судить.

⁵¹ Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»

⁵² А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.

⁵³ Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»

⁵⁴ Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя — ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, — той мене прославляє.

⁵⁵ Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.

⁵⁶ Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій — і звидів, і втішився.»

⁵⁷ Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»

⁵⁸ І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»

⁵⁹ І вхопили каміння, щоб кинути на нього, — та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.