Єзекиїл 4

¹ «Сину чоловічий! Візьми собі цеглину, поклади перед собою й накресли на ній місто — Єрусалим.

² Споруди проти нього облогу: збудуй проти нього рухомі башти, насип навкруги нього вали, порозставляй табори проти нього й постав навкруги тарани проти нього.

³ Далі візьми собі залізну пательню й постав її, наче залізну стіну, між тобою та містом, і оберни твоє лице проти нього. Воно буде в облозі, ти його обляжеш. Це буде знаком для дому Ізраїля.

⁴ Ляж на лівий бік і візьми на себе беззаконство дому Ізраїля. Скільки днів лежатимеш, стільки нестимеш їхні гріхи.

⁵ Я вчиню тобі так, що роки їх беззаконства відповідатимуть дням — сто дев’ятдесят днів нестимеш гріхи дому Ізраїля.

⁶ А як завершиш їх, то ляжеш знову — на правий бік, — і нестимеш гріхи Юди, сорок днів. Я вчиню тобі так, що день відповідатиме рокові.

⁷ Ти обернеш своє лице до облоги Єрусалиму, а й твоє оголене плече, і пророкуватимеш проти нього.

⁸ Ось я кладу на тебе мотуззя, щоб ти не міг обернутись з боку на бік, аж докіль не скінчаться дні твоєї облоги.

⁹ Візьми собі пшениці, ячменю, бобу, сочевиці, проса й вики та й усип до однієї посудини, і зроби собі хліб з того. Ти їстимеш його стільки днів, скільки лежатимеш на боці, тобто сто дев’ятдесят днів.

¹⁰ Ти їстимеш твій харч на вагу — щодня по двадцять шеклів. Від пори до пори його їстимеш.

¹¹ Воду теж питимеш ощадно — щодня шосту частину гіна.

¹² Ти їстимеш його (той харч) ячмінними ладками, а спечеш його на людськім посліді, у них перед очима.»

¹³ Господь сказав: «Отак сини Ізраїля їстимуть хліб свій нечистий між народами, куди я їх порозганяю.»

¹⁴ І я сказав: «Ой Господи Боже! Та я ж ніколи не поганив душі моєї. Ні падла, ні того, що роздер звір, не їв я змолоду й досі: ніколи в уста мої не входило нечисте м’ясо.»

¹⁵ Тоді він сказав до мене: «Гаразд! Дозволяю тобі товарячий гній замість людського посліду: на нім спечеш хліб твій.»

¹⁶ Далі сказав до мене: «Сину чоловічий! Ось я понищу в Єрусалимі запаси хліба, і вони їстимуть хліб на вагу й у смутку, і питимуть воду виміряну ощадно й у страсі,

¹⁷ бо в них забракне хліба й води, і вони дивитимуться один на одного з жахом і знидіють у своїх гріхах.»