Марко 10

¹ Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.

² Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: Чи можна чоловікові відпустити жінку?

³ А він у відповідь сказав їм: Що заповів вам Мойсей?

⁴ Вони сказали: Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.

⁵ То з-за серця вашого запеклого, — сказав Ісус їм, — написав він вам отой припис.

⁶ А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.

⁷ Ось чому чоловік покине свого батька — матір і пристане до жінки своєї,

⁸ й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише — одне тіло.

⁹ Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.

¹⁰ Удома ж учні знов його про те запитали.

¹¹ А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.

¹² І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, — чужоложить.

¹³ І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.

¹⁴ Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.

¹⁵ Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, — не ввійде до нього.

¹⁶ І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

¹⁷ Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?

¹⁸ Чого називаєш мене благим? — сказав Ісус до нього. — Ніхто не благий, окрім одного Бога.

¹⁹ Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.

²⁰ Він же у відповідь мовив до нього: Учителю, я вже те дотримував змалку.

²¹ Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.

²² Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, — мав бо великі багатства.

²³ Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!

²⁴ Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!

²⁵ Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.

²⁶ Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: Хто ж тоді може спастися?

²⁷ Ісус же, поглянувши на них, мовить: У людей це неможливо, — але не в Бога; у Бога бо все можливо.

²⁸ І заговорив до нього Петро: Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.

²⁹ Ісус озвавсь і каже: Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, — ради мене та ради Євангелії, —

³⁰ не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, — домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, — і в майбутньому віці життя вічне.

³¹ І багато з перших стануть останніми, а останні — першими.

³² Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним:

³³ Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;

³⁴ і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.

³⁵ Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.

³⁶ Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам?

³⁷ Зволь нам, — ті йому кажуть, — щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.

³⁸ Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?

³⁹ Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь.

⁴⁰ Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, — не моя річ вам дати, а кому приготовано.

⁴¹ Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.

⁴² Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх.

⁴³ Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,

⁴⁴ і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх.

⁴⁵ Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.

⁴⁶ І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.

⁴⁷ Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!

⁴⁸ Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

⁴⁹ Ісус же спинивсь і каже: Прикличте його! Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе.

⁵⁰ Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса.

⁵¹ Ісус, до нього звернувшись, каже: Що ти хочеш, щоб я зробив тобі? А сліпий йому: Учителю мій, — щоб я бачив!

⁵² Сказав Ісус до нього: Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.