ІІ Царів 6

¹ Пророчі учні сказали Єлисеєві: «Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас.

² Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.» А він сказав: «Ідіть.»

³ Один з них просить: «Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.» І він сказав: «Добре, я піду.»

⁴ От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево.

⁵ Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: «Ой, пане! Та вона ж позичена!»

⁶ Божий чоловік каже: «Де вона впала?» Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди — і сокира сплила.

⁷ Він і каже: «Лови!» Той простяг руку й узяв її.

⁸ Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: «Зробіть засідку ось там і там.»

⁹ Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: «Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.»

¹⁰ Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два.

¹¹ Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: «Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.»

¹² Один із його слуг відповів: «Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.»

¹³ І повелів цар: «Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.» Як же донесли йому: «Ось він у Догані»,

¹⁴ — то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто.

¹⁵ Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов — аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: «Горе, мій пане! Що нам оце чинити?»

¹⁶ Він же сказав: «Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.»

¹⁷ І почав Єлисей молитись і сказав: «Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!» І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він — гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць.

¹⁸ Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: «Побий, благаю, цих людей сліпотою!» І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея.

¹⁹ Тоді Єлисей сказав їм: «Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.» І привів їх у Самарію.

²⁰ А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: «Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!» І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії.

²¹ Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: «Чи мені їх вистинати, батьку?»

²² Він же відповів: «Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п’ють, і нехай собі йдуть до свого пана.»

²³ І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю.

²⁴ Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію.

²⁵ Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі — 5 срібних шеклів.

²⁶ І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: «Поможи, пане мій, царю!»

²⁷ Він відповів: «Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?»

²⁸ Потім спитав її цар: «Що тобі?» А та: «Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з’їмо сьогодні, а завтра з’їмо мого сина.

²⁹ От ми й зварили мого сина, і з’їли; а як на другий день я їй сказала: — давай сюди твого сина, ми з’їмо його, — то вона сховала свого сина.»

³⁰ Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття.

³¹ І сказав він: «Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.»

³² Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: «Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?»

³³ Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: «Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?»