Псалмів 78

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!	1 Poučna pjesma. Asafova. Poslušaj, narode moj, moj nauk, prikloni uho riječima usta mojih!
2 Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.	2 Otvorit ću svoja usta na pouku, iznijet ću tajne iz vremena davnih.
3 Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,	3 Ono što čusmo i saznasmo, što nam kazivahu oci,
4 не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.	4 nećemo kriti djeci njihovoj, predat ćemo budućem koljenu: slavu Jahvinu i silu njegovu i djela čudesna što ih učini.
5 Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;	5 Svjedočanstvo podiže on u Jakovu, Zakon postavi u Izraelu, da ono što naredi ocima našim oni djeci svojoj objave,
6 щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.	6 da sazna budući naraštaj, i sinovi koji će se roditi da djeci svojoj kazuju
7 Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;	7 da u Boga ufanje svoje stave i ne zaborave djela Božjih, već da vrše zapovijedi njegove,
8 не були, як батьки їхні, — поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.	8 kako ne bi bili, kao oci njihovi, naraštaj buntovan, prkosan – naraštaj srcem nestalan i duhom Bogu nevjeran.
9 Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.	9 Sinovi Efrajimovi, ratnici s lukom, u dan bitke okrenuše leđa.
10 Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;	10 Saveza s Bogom ne održaše i ne htjedoše hoditi po zakonu njegovu.
11 діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.	11 Zaboraviše na djela njegova, na čudesa koja im pokaza.
12 Дивні діла зробив він перед їхніми батьками, в землі Єгипетській, на полі Цоан.	12 Pred njihovim ocima činio je znakove u Egiptu, u Soanskom polju.
13 Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.	13 On more razdijeli i njih prevede, vode kao nasip uzdiže.
14 Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.	14 Danju ih vodio oblakom, a svu noć ognjem blistavim.
15 Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.	15 U pustinji hrid prolomi i napoji ih obilno kao iz bezdana.
16 Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.	16 Iz stijene izbi potoke te izvede vode k’o velike rijeke.
17 Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.	17 A oni jednako griješiše, prkosiše Višnjem u pustinji.
18 І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.	18 Boga su kušali u srcima svojim ištuć’ jela svojoj pohlepnosti.
19 І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?	19 Prigovarali su Bogu i pitali: »Može li Gospod stol u pustinji prostrti?
20 Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м’яса?»	20 Eno, udari u hrid, i voda poteče i provreše potoci: a može li dati i kruha, i mesa pružiti svome narodu?«
21 Тому, почувши те, Господь розгнівавсь, і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.	21 Kad to začu Jahve, gnjevom usplamtje: oganj se raspali protiv Jakova, srdžba se razjari protiv Izraela,
22 Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.	22 jer ne vjerovaše Bogu niti se u njegovu pomoć uzdaše.
23 І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,	23 Pa ozgo naredi oblaku i otvori brane nebeske,
24 і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.	24 k’o kišu prosu na njih manu da jedu i nahrani ih kruhom nebeskim.
25 Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.	25 Čovjek blagovaše kruh jakih; on im dade hrane do sitosti.
26 І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.	26 Probudi na nebu vjetar istočni i svojom silom južnjak dovede.
27 Пустив на них дощем, як порох, м’яса, і мов пісок морський, птаство пернате.	27 Prosu na njih mesa k’o prašine i ptice krilatice k’o pijeska morskoga.
28 І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.	28 Padoše usred njihova tabora i oko šatora njihovih.
29 Їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.	29 Jeli su i nasitili se, želju njihovu on im ispuni.
30 Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,	30 Još nisu svoju utažili pohlepu i jelo im još bješe u ustima,
31 як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.	31 kad se srdžba Božja na njih raspali: pokosi smrću prvake njihove i mladiće pobi Izraelove.
32 Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.	32 Uza sve to griješiše dalje i ne vjerovaše u čudesna djela njegova.
33 Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.	33 I skonča im dane jednim dahom i njihova ljeta naglim svršetkom.
34 Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.	34 Kad ih ubijaše, tražiše ga i opet pitahu za Boga;
35 І згадували, що Бог — їхня скеля, що Бог Всевишній — їхній Відкупитель.	35 spominjahu se da je Bog hridina njihova i Svevišnji njihov otkupitelj.
36 Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.	36 Ali ga opet ustima svojim varahu i jezikom svojim lagahu njemu.
37 Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.	37 Njihovo srce s njime ne bijaše, nit’ bijahu vjerni Savezu njegovu.
38 Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.	38 A on im milosrdno grijeh praštao i nije ih posmicao; često je gnjev svoj susprezao da ne plane svom jarošću.
39 Згадав він, що вони — лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.	39 Spominjao se da su put i dah koji odlazi i ne vraća se više.
40 Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!	40 Koliko mu prkosiše u pustinji i žalostiše ga u samotnom kraju!
41 Потім знов спокушували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.	41 Sve nanovo iskušavahu Boga i vrijeđahu Sveca Izraelova
42 Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,	42 ne spominjuć’ se ruke njegove ni dana kad ih od dušmana izbavi,
43 як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.	43 ni znakova njegovih u Egiptu, ni čudesnih djela u polju soanskom.
44 Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.	44 U krv im pretvori rijeke i potoke, da ne piju.
45 Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.	45 Posla na njih obade da ih žderu i žabe da ih more.
46 Віддав гусені врожай їхній, і сарані — їхню працю.	46 I predade skakavcu žetvu njihovu, i plod muke njihove žderaču.
47 Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні — памороззю.	47 Vinograde im tučom udari, a mrazom smokvike njihove.
48 Віддав градові їхню скотину, їхні отари — блискавицям.	48 I predade gradu njihova goveda i munjama stada njihova.
49 Послав на них жар свого гніву, — обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.	49 Obori na njih svu žestinu gnjeva svog, jarost, bijes i nevolju: posla na njih anđele nesreće.
50 Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.	50 I put gnjevu svojem otvori: ne poštedje im život od smrti, životinje im izruči pošasti.
51 Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.	51 Pobi u Egiptu sve prvorođeno, prvence u šatorju Hamovu.
52 І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.	52 I povede narod svoj kao ovce i vođaše ih kao stado kroz pustinju.
53 Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.	53 Pouzdano ih je vodio te se nisu bojali, a more je prekrilo dušmane njihove.
54 Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.	54 U svetu zemlju svoju on ih odvede, na bregove što mu ih osvoji desnica.
55 Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.	55 Pred njima istjera pogane, konopom im podijeli baštinu, pod šatorjem njihovim naseli plemena izraelska.
56 Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.	56 A oni iskušavali i gnjevili Boga višnjega i nisu držali zapovijedi njegovih.
57 І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.	57 Otpadoše, iznevjeriše se k’o oci njihovi, k’o lûk nepouzdan oni zatajiše.
58 Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.	58 Na gnjev ga nagnaše svojim uzvišicama, na ljubomor navedoše kumirima svojim.
59 Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.	59 Bog vidje i gnjevom planu, odbaci posve Izraela.
60 Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.	60 I napusti boravište svoje u Šilu, šator u kojem prebivaše s ljudima.
61 Він видав у неволю свою силу, і славу свою — у ворожі руки.	61 Preda u ropstvo snagu svoju i svoju diku u ruke dušmanske.
62 Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.	62 Narod svoj prepusti maču, raspali se na svoju baštinu.
63 Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.	63 Mladiće njihove oganj proguta, ne udaše se djevice njihove.
64 Священики їхні під мечем упали, — і не плакали вдовиці.	64 Svećenici njihovi padoše od mača, ne zaplakaše udove njihove.
65 Тоді Господь мов зо сну пробудився, неначе витязь, вином одолілий.	65 Tad se k’o odà sna trgnu Gospodin, k’o ratnik vinom savladan.
66 І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.	66 Udari otraga dušmane svoje, sramotu im vječitu zadade.
67 І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.	67 On odbaci šator Josipov i Efrajimovo pleme ne odabra,
68 Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.	68 već odabra pleme Judino i goru Sion koja mu omilje.
69 І збудував, мов небо, свою святиню, — як землю, що заснував її повіки.	69 Sagradi svetište k’o nebo visoko, k’o zemlju utemelji ga dovijeka.
70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.	70 Izabra Davida, slugu svojega, uze ga od torova ovčjih;
71 Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля — свою спадщину.	71 odvede ga od ovaca dojilica da pase Jakova, narod njegov, Izraela, baštinu njegovu.
72 І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.	72 I pasao ih je srcem čestitim i brižljivim rukama vodio.