Псалмів 50

¹ Псалом. Асафа. Бог Господь прорік, покликав землю від сходу сонця до його заходу.

² З Сіону, досконалої краси, з’явився Бог у сяйві;

³ прийшов наш Бог і не буде мовчати. Вогонь перед ним пожирає, навкруги ж нього бушує сильно буря.

⁴ Він кличе згори небо й землю на суд народу свого:

⁵ «Зберіть мені моїх побожних, які над жертвою союз зо мною учинили».

⁶ І небеса звістять його справедливість, бо сам Бог — дійсний суддя.

⁷ «Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я свідчитиму проти тебе: Я Бог, твій Бог.

⁸ Я не за жертви твої буду тобі докоряти, бо всепалення твої передо мною завжди.

⁹ Не прийму я теляти з дому твого, ані козлів із твоєї кошари,

¹⁰ моя бо вся звірина у лісі, і тисячі тварин на моїх горах.

¹¹ Я знаю все небесне птаство, і що метушиться в полі, мені відоме.

¹² Як зголоднію, не скажу тобі того; бо мій усесвіт і те, що його сповнює.

¹³ Чи ж то я їстиму биків м’ясо, чи кров козячу буду пити?

¹⁴ Жертвуй Богові хвалу і віддай Всевишньому твої обіти.

¹⁵ І клич до мене за лихої години, я визволю тебе, і ти мене прославиш!»

¹⁶ До грішника ж Бог каже: «І чого бо ти говориш про мої закони і союз мій у тебе з уст не сходить, —

¹⁷ ти, що науку ненавидиш і слова мої геть кинув позад себе?

¹⁸ Як бачив злодія, то приятелював із ним і з перелюбцями водився.

¹⁹ Губами твоїми пускався на лихе, а язик твій кує підступ.

²⁰ Сідав і говорив на брата свого, на сина матері своєї пускав неславу.

²¹ Таке ти коїш, а я б мав мовчати? Гадаєш, що я такий, як ти? Я докорю тобі, появлю це тобі перед очі.

²² Збагніть це добре, ви, що забули Бога, щоб я не вхопив, так що нікому й було б рятувати.

²³ Хто жертвує хвалу, той мене прославляє; і хто по правді ходить, тому явлю я спасіння Боже».