Псалмів 22

¹ Провідникові хору. На мелодію «У досвітня лань». Псалом. Давида.

² Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку.

³ Боже мій, кличу я вдень, — не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю.

⁴ Таж ти — святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих!

⁵ На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх.

⁶ Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали.

⁷ А я — черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу.

⁸ Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою:

⁹ «Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить

¹⁰ Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.

¹¹ На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій.

¹² Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому.

¹³ Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали.

¹⁴ Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає.

¹⁵ Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі.

¹⁶ Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти.

¹⁷ Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги,

¹⁸ всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають.

¹⁹ Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають.

²⁰ Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу.

²¹ Вирятуй від меча мою душу — із собачих лап мою єдину.

²² Спаси мене із левиної пащі — від рогів буйволових мою убогу.

²³ Я сповіщу моїм братам про твоє ім’я, хвалитиму тебе серед громади:

²⁴ «О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля!

²⁵ Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, — слухав.

²⁶ Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться.

²⁷ Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі, хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки!

²⁸ Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів;

²⁹ Господнє бо є царство, він над народами панує.

³⁰ Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме;

³¹ моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові;

³² прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: «Таке вчинив Господь!»