Псалмів 74

¹ Маскіл. Асафа. Чому відкинув, Боже, нас навіки, палає гнів твій на овець твоєї пастви?

² Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість, гору Сіон, на котрій ти осівся.

³ Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог.

⁴ Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги.

⁵ Неначе той, що в гущавині сокирою махає,

⁶ вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають.

⁷ Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого.

⁸ Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!» Спалили на землі всі Божі місця зборів!

⁹ Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде.

¹⁰ Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім’я?

¹¹ Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю?

¹² Таж ти, о Боже, — цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння.

¹³ Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів.

¹⁴ Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу,

¹⁵ Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки.

¹⁶ Твій — день і твоя — ніч. Ти сотворив світила й сонце,

¹⁷ ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти.

¹⁸ Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім’я.

¹⁹ Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки.

²⁰ Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.

²¹ Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий, нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім’я.

²² Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний.

²³ Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно.