| 1 Comment est-elle assise solitaire, cette ville pleine de peuple? Elle est devenue comme veuve, la maîtresse des nations; la souveraine des provinces est devenue tributaire. | 1 Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, — ось данину платить! |
| 2 Elle n'a pas cessé de pleurer pendant la nuit, et ses larmes coulent sur ses joues; il n'y a personne qui la console parmi tous ceux qui lui étaient chers; tous ses amis l'ont méprisée et sont devenus ses ennemis. | 2 Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами. |
| 3 Juda est allé en exil, à cause de l'affliction et de la grande servitude; il a habité parmi les nations, et il n'a pas trouvé de repos; tous ses persécuteurs l'ont saisi dans ses angoisses. | 3 Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві. Він оселився серед народів, не знайшов спочинку… Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах. |
| 4 Les chemins de Sion sont en deuil, parce qu'il n'y a plus personne qui vienne aux solennités; toutes ses portes sont détruites, ses prêtres gémissent; ses vierges sont défigurées, et elle est elle-même accablée d'amertume. | 4 Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята. Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко. |
| 5 Ses ennemis sont devenus les maîtres, ses adversaires se sont enrichis, car le Seigneur a parlé contre elle, à cause de la multitude de ses iniquités; ses petits enfants ont été conduits en captivité devant l'oppresseur. | 5 Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч. Діти його пішли в неволю перед противником. |
| 6 La fille de Sion a perdu toute sa beauté: ses princes sont devenus comme des béliers qui ne trouvent point de pâturages, et ils sont allés sans force devant celui qui les poursuivait. | 6 І відійшла від дочки Сіону вся її слава. Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх. |
| 7 Jérusalem s'est souvenue des jours de son affliction et de sa prévarication, de tous les objets désirables qu'elle avait eus depuis les jours anciens, lorsque son peuple tombait sous la main de l'ennemi, sans qu'il y eût personne pour le secourir. Ses ennemis l'ont vue, et ils se sont moqués de ses sabbats. | 7 Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, — тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає; його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн. |
| 8 Jérusalem a grandement péché, c'est pourquoi elle est devenue chancelante; tous ceux qui l'honoraient l'ont méprisée, parce qu'ils ont vu son ignominie; elle-même, gémissante, s'est tournée en arrière. | 8 Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний! Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу. Та й сам він теж зідхає і обертається назад. |
| 9 Ses souillures sont sur ses pieds, et elle ne s'est pas souvenue de sa fin; elle a été étonnamment abaissée, et elle n'a pas eu de consolateur. Voyez, Seigneur, mon affliction, parce que l'ennemi s'est élevé avec orgueil. | 9 Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав; тому й упав так низько, і втішника не має. Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає! |
| 10 L'ennemi a étendu sa main sur tout ce qu'elle avait de précieux, car elle a vu entrer dans son sanctuaire les nations, au sujet desquelles Vous aviez ordonné qu'elles n'entreraient pas dans Votre assemblée. | 10 Противник простяг свою руку на усі його скарби. Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду. |
| 11 Tout son peuple gémit et cherche du pain; ils ont donné toutes leurs choses précieuses pour soutenir leur vie. Voyez, Seigneur, et considérez comme je suis devenue vile. | 11 Увесь його народ зідхає, хліба шукає. Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу. О, зглянься, Господи, й подивися, як я упідлився! |
| 12 O vous tous qui passez par le chemin, regardez et voyez s'il est une douleur comme ma douleur; car le Seigneur m'a vendangée, comme Il l'avait dit, au jour de Sa fureur. | 12 Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого! |
| 13 D'en haut Il a envoyé un feu dans mes os, et Il m'a châtiée; Il a tendu un filet sous mes pieds, Il m'a fait tomber en arrière; Il m'a rendue désolée, accablée de tristesse tout le jour. | 13 З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає. Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад. Він завдав мені смутку, — я повсякденно недужий. |
| 14 Le joug de mes iniquités m'a accablé soudain; elles ont été enlacées dans Sa main, et Il les a mises sur mon cou; ma force a été affaiblie; le Seigneur m'a livré à une main dont je ne pourrai pas sortir. | 14 Ярмо моїх переступів накладено його рукою; і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він підбив мою силу. Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати. |
| 15 Le Seigneur a enlevé du milieu de moi tous mes hommes de coeur; Il a appelé contre moi le temps où Il devait détruire mes soldats de choix. Le Seigneur a foulé le pressoir pour la vierge fille de Juda. | 15 Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене. Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків. Господь топтав, немов у винотоці, дівицю — дочку Юди. |
| 16 C'est pour cela que je pleure et que mes yeux fondent en larmes, car le consolateur, qui devait me rendre la vie, a été éloigné de moi. Mes enfants ont été détruits, parce que l'ennemi est devenu le plus fort. | 16 Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору. |
| 17 Sion a étendu ses mains, il n'y a personne qui la console. Le Seigneur a ordonné aux ennemis de Jacob de l'attaquer de tous côtés; Jérusalem est devenue parmi eux comme une femme souillée de ses impuretés. | 17 Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив. Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали. Єрусалим посеред них занечистився. |
| 18 Le Seigneur est juste, car j'ai provoqué Sa bouche à la colère. Ecoutez, je vous prie, vous tous peuples, et voyez ma douleur; mes vierges et mes jeunes gens sont allés en captivité. | 18 Господь — справедливий, бо я не слухав його слова. О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку! Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю. |
| 19 J'ai appelé mes amis, et ils m'ont trompée; mes prêtres et mes vieillards ont péri dans la ville, lorsqu'ils cherchaient de la nourriture pour soutenir leur vie. | 19 Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили. Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу, |
| 20 Seigneur, voyez que je suis dans l'affliction; mes entrailles sont émues, mon coeur est renversé en moi-même, car je suis remplie d'amertume. Au dehors le glaive tue, et au dedans c'est une mort semblable. | 20 Зглянься, о Господи, бо мені сумно! Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе. У полі меч забрав моїх дітей, а вдома — смерть. |
| 21 , Ils ont appris que je gémis, et qu'il n'y a personne qui me console; tous mes ennemis ont appris mon malheur, et ils se sont réjouis de ce que c'est Vous qui l'avez causé; Vous amènerez le jour de la consolation, et ils deviendront semblables à moi. | 21 Почули, що я стогну, — немає, хто б мене розважив. Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це. Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я! |
| 22 Que toute leur méchanceté se présente devant Vous; vendangez-les comme Vous m'avez vendangée à cause de toutes mes iniquités, car mes gémissements sont nombreux, et mon coeur est triste. | 22 Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе; обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє. |
