Лука 19

¹ Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

² А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий.

³ Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

⁴ Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.

⁵ Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.»

⁶ І зліз той швидко і прийняв його радо.

⁷ Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали «До чоловіка грішника зайшов у гостину.»

⁸ А Закхей устав і до Господа промовив «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.»

⁹ Ісус сказав до нього «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.

¹⁰ Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.»

¹¹ Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з’явитись.

¹² Отож, він мовив «Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.

¹³ Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них Промишляйте ними, поки я повернуся.

¹⁴ Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати Не хочемо, щоб отой царював над нами!

¹⁵ І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.

¹⁶ Перший прийшов і каже Пане, міна твоя придбала інших десять.

¹⁷ Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.

¹⁸ І прийшов другий і каже Пане, міна твоя, принесла п’ять мін.

¹⁹ Він сказав і цьому Ти теж будь над п’ятьма містами.

²⁰ Прийшов ще інший й каже Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,

²¹ бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

²² А пан до нього й каже З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

²³ Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.

²⁴ І він сказав тим, що там стояли Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.

²⁵ Пане! — сказали йому, — він має вже десять!

²⁶ Кажу вам Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.

²⁸ Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.

²⁹ І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,

³⁰ кажучи «Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть.

³¹ Коли ж вас хтось спитає Навіщо відв’язуєте — ви скажете Господь його потребує.»

³² Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.

³³ Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх «Навіщо відв’язуєте осля»

³⁴ Ті відповіли «Господь його потребує».

³⁵ А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.

³⁶ І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.

³⁷ А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

³⁸ кажучи «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!»

³⁹ Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому «Учителю, заборони твоїм учням.»

⁴⁰ Він же відповів «Кажу вам Коли оці замовчать, кричатиме каміння.»

⁴¹ І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,

⁴² кажучи «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!

⁴³ Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;

⁴⁴ вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.»

⁴⁵ Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,

⁴⁶ кажучи до них: «Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.»

⁴⁷ І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,

⁴⁸ та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.