Лука 15

¹ Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.

² А фарисеї з книжниками нарікали «Цей грішників приймає і їсть разом з ними.»

³ Тоді Ісус сказав до них цю притчу

⁴ «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде

⁵ А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі

⁶ й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.

⁷ Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.

⁸ Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде

⁹ А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.

¹⁰ Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.»

¹¹ Він сказав далі «В одного чоловіка було два сини.

¹² Молодший з них сказав батькові Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.

¹³ Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.

¹⁴ І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

¹⁵ Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.

¹⁶ І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

¹⁷ Опам’ятавшись, він сказав до себе Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.

¹⁸ Встану та й піду до батька мого і скажу йому Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!

¹⁹ Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.

²⁰ І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

²¹ Тут син сказав до нього Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

²² А батько кликнув до слуг своїх Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.

²³ Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,

²⁴ бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.

²⁵ А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.

²⁶ Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.

²⁷ Той же сказав йому Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.

²⁸ Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.

²⁹ А той озвався до батька Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.

³⁰ Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

³¹ Батько ж сказав до нього Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє.

³² А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.»