Лука 14

¹ Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.

² Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.

³ Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні»

⁴ Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.

⁵ До них же промовив «Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній»

⁶ І вони не могли нічого йому на це відповісти.

⁷ Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу

⁸ «Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,

⁹ і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.

¹² Він сказав також тому, що його покликав «Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;

¹³ але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.

¹⁴ І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.»

¹⁵ Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.»

¹⁶ А Ісус озвавсь до нього «Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.

¹⁷ Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним Ідіть, усе готове.

¹⁸ Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.

¹⁹ Другий сказав П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.

²⁰ А інший мовив Я одружився і тому не можу прийти.

²¹ Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.

²² Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.

²³ Сказав пан до слуги Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.

²⁴ Кажу бо вам Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.»

²⁵ Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив

²⁶ «Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.

²⁷ Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.

²⁸ Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,

²⁹ щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

³⁰ мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!

³¹ Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього

³² Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.

³³ Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.

³⁴ Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити

³⁵ Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»