Йова 6

Біблія	BIBBIA VOLGARE
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Rispose Iob, e disse:
2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!	2 Dio il volesse, che li peccati miei fossero a peso, per li quali io meritai l'ira; e la miseria, ch' io patisco, nella stadera.
3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.	3 Quasi come l'arena del mare, questa è più grave; donde le parole mie di dolore sono piene.
4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.	4 Però che le saette del Signore in me sono, le indignazioni delle quali ha bevuto lo spirito mio; e le paure del (nostro) Signore cavalcano contro a me.
5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?	5 Or raggirà l'asino, quando avrà l'erba? e muggerà lo bue, quando starà dinanzi alla mangiatoia piena?
6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?	6 Ovvero puote alcuno assaggiare quello che non era salato? (senza sale). Ovvero puote alcuno assaggiare quello, lo qual assaggiato dà la morte?
7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.	7 (All' anima dello affamato ancora quelle cose che sono amare paiono dolci), quelle cose le quali in prima non volea toccare l'anima mia, ora per l'angoscia i cibi miei sono.
8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,	8 Chi mi dà, che venghi a me la petizione mia, e quello ch' io aspetto dia a me Iddio?
9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!	9 E colui che cominciò, lui mi fracassi, sciolga la mano sua e uccida me?
10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!	10 E questo sarà a me consolazione, che tormentato me con dolore, non mi perdoni; e non contraddicerò alle parole del Santo.
11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?	11 Che è adunque la fortezza mia, acciò ch' io sostenga? O vero quale è lo mio fine, ch' io mi stia pazientemente?
12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?	12 Nè anco la fortezza mia è fortezza di pietre; nè anco la carne mia è di metallo.
13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?	13 Ecco, non è a me aiuto in me, e (alle mie cose bisognevoli) li miei amici si partiro da me.
14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.	14 E colui che toglie dall' amico suo la misericordia, la paura del Signore abbandona.
15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,	15 Li fratelli miei trapassarono me, sì come il torrente che ratto passa nella valle.
16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.	16 Coloro che temono la brinata, cadrà sopra loro la neve.
17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.	17 Nel tempo, nel quale saranno dissipati, periranno; e quando si scalderanno, saranno disciolti del suo luogo.
18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.	18 Involte sono le vie delli andamenti loro; anderanno in vôto, e periranno.
19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,	19 Considerate le vie di Tema, e gli andamenti di Saba; e aspettate uno poco.
20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.	20 Confusi sono, perciò ch' io sperai; in verità vennero insino a me, e di vergogna coperti sono.
21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.	21 Ora siete venuti; e ora vedete la piaga mia, e temete.
22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!	22 Or non vi dissi: arrecate a me, e della sostanza vostra donate a me.
23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —	23 O veramente: liberatemi della mano del nimico, e della mano delli robusti scampate me.
24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!	24 Ammaestrate me, e io tacerò; e se per avventura alcuna cosa io non ho saputo, ammaestratemi.
25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?	25 Perchè detraeste alle parole della veritade, conciosia cosa che non sia alcuno di voi che mi possa riprendere?
26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!	26 Di riprendere solamente lo parlare ragionevole voi fabbricate, e le parole alli venti voi proferite.
27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.	27 Sopra lo pupillo rovinate, e di subvertere vi sforzate l'amico vostro.
28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!	28 Ma impertanto quello che avete cominciato, compietelo; date le orecchie, e vedete se io mento.
29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!	29 Rispondete, io ve ne prego, senza contenzione; e favellate, e quello ch' è giusto giudicate.
30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»	30 E non troverete nella lingua mia iniquitade, nè nelle mascelle mie risuonerà sciocchezza.